http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1947 2026-04-08T17:11:30Z 2026-04-08T17:11:30Z Ставнюк, Віктор http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7310 2025-11-05T08:36:04Z 2017-01-01T00:00:00Z

Название: "Чому Академія?": біля витоків Академії Платона (до 100-річчя Національної Академії Наук України) Авторы: Ставнюк, Віктор Краткий осмотр (реферат): У статті розглянуте питання щодо причин вибору місця для школи Платона. Академія була сакральним, соціально значущим простором в афінському полісі, діатрибою, достойною справжнього громадянина, осередком інтелектуального, політичного, релігійного життя. Юний Платон приходив сюди, шукаючи себе в різних сферах. Він покине Академію, зустрівши Сократа, але знову повернеться до неї після страти вчителя і років мандрування Елладою.

2017-01-01T00:00:00Z Петречко, Олег Михайлович http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7308 2025-11-05T08:04:18Z 2017-01-01T00:00:00Z

Название: The attitude of the Roman authorities to Christianity during the reign of the Severan dynasty Авторы: Петречко, Олег Михайлович Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена ставленню римської влади до християнства за династії Северів. Визначено, що за Северів правовий статус християн не змінився. Християнство залишалося забороненою релігією. Переслідування християн у 197 році було обмеженим, і, ймовірно, було ініційоване натовпом. Каталізатором переслідувань у 203 році був едикт Септімія Севера, який забороняв навернення в іудаїзм та християнство, але був спрямований переважно проти християн. Головними причинами публікації цього едикту були, по-перше, різке збільшення кількості християн та активізація серед них прихильників Монтанізму; по-друге – зростання частки неєвреїв серед прозелітів; по-третє – ідентифікація християн як прихильників магії та віщування. Особливістю цієї хвилі переслідувань було те, що вони, мабуть, відбувалися на всій території імперії, а серед численних мучеників було багато неофітів. Ще однією відмітною особливістю переслідувань 203 було те, що їх ініціатива виходила від імператора. Едикт Септімія Севера згадував одночасно євреїв та християн, але це був останній акт римського уряду, який був спрямований проти євреїв та християн одночасно. Тривалість та інтенсивність переслідувань в різних провінціях були неоднаковою. Є багато свідчень про толерантність Олександра Севера до християн. Але правління Олександра Севера не принесло жодного покращення правового статусу християн. З другої половини II століття можна говорити про зростання серед християн настроїв до більш активної участі в офіційних установах римської держави, включаючи армію. Можна констатувати, що християни пішли на компроміс з римським урядом. Саме це сприяло тому, що у відносинах між християнами та владою у другому – третьому століттях існували довгі неконфліктні періоди.

2017-01-01T00:00:00Z Тарасюк, Ярослав http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7307 2025-11-05T08:01:43Z 2017-01-01T00:00:00Z

Название: Британська кампанія Септімія Севера Авторы: Тарасюк, Ярослав Краткий осмотр (реферат): У статті розглядаються військові заходи, проведені Септімієм Севером після приходу до влади. Зʼясовано причини британської експедиції римського імператора, а також проаналізовано можливі завдання, які ставив перед собою Септімій Север. Виявлено можливі маршрути та опорні пункти римської армії під час військових походів. Наголошено, що в основі висвітлення кампанії лежать дані археологічних досліджень, що доповнюються даними писемних джерел. Охарактеризовано наслідки кампанії Септімія Севера.

2017-01-01T00:00:00Z Тарнавський, Роман http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7306 2025-11-05T07:58:49Z 2017-01-01T00:00:00Z

Название: Парфянська кампанія Марка Ліцінія Красса Авторы: Тарнавський, Роман Краткий осмотр (реферат): У статті доведено, що Марк Ліціній Красс повністю відповідальний за поразку у парфянській кампанії. Помилкою було саме рішення щодо парфянського походу. Мабуть, єдиним мотивом Красса було отримати гучну перемогу, щоб зрівнятися військовою славою з Цезарем та Помпеєм. Встановлено, що Красс довіряв порадам тих, кому були байдужі інтереси Риму і не довіряв своїм воєначальникам. Він не лише не зумів використати ресурси своїх союзників, але своїми діями відштовхував їх. Доведено, що у критичні моменти Марк Красс втрачав контроль над ситуацією, не здійснював керівництво армією та піддавався тискові легіонерів приймаючи рішення.

2017-01-01T00:00:00Z