http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2065 2026-04-24T09:06:23Z 2026-04-24T09:06:23Z Futala, Vasyl http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2012 2023-05-02T13:00:12Z 2020-01-01T00:00:00Z

Название: The Ukrainian issue in the political strategies of the Polish party environments of the interwar era of the XXth century: the Polish vision Авторы: Futala, Vasyl Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження – показати здобутки польської історіографії у вивченні ставлення польського політикуму міжвоєнної доби ХХ ст. до українського питання, персоніфікувати науковий доробок польських учених, передбачити перспективи подальших наукових пошуків. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, об’єктивності, а також на методи історіографічного аналізу та синтезу. Наукова новизна полягає у тому, що на основі широкого кола історіографічних джерел, створених польськими дослідниками, простежено процес нагромадження і поширення у часовому вимірі історичних знань про суть національних програм польських політичних середовищ міжвоєнної доби ХХ ст. та шляхів розв’язання ними українського питання. Висновки. Аналізована проблема почала інтенсивно вивчатися на науковому рівні у 70–80-х рр. ХХ ст. У цей час дослідники з’ясували програмні положення основних польських партійно-політичних сил,зокрема, місце і роль у них українського питання. Переконливо довели, що провідними у міжвоєнному двадцятилітті були дві концепції політики офіційної Варшави щодо українців – асиміляції національної та державної. Прихильниками першої були представники польської націонал-демократії, а другої – пілсудчики. Спроби діячів польського соціалістичного табору нав’язати владі ідею територіальної автономії для українців зазнали фіаско. Польські українофіли, представники яких були у різних політичних середовищах, виступали за незалежну Українську державу, але тільки за Збручем. Сучасні польські дослідники поглибили напрацювання своїх попередників у всіх напрямах наукового пошуку, особливо у таких, як українська проблематика у політичних поглядах Р. Дмовського та у програмах польських соціалістів, християнських демократів, консервативного середовища, селянської партії. Показано, що візії розв’язання національного питання у Польщі останніх трьох партійних угруповань не вирізнялися оригінальністю й розвивалися в річищі концепції побудови національної польської держави. Наступним кроком для польської історіографії може стати створення узагальнювального дослідження, присвяченого програмним засадам західноукраїнських політичних партій, рухів, організацій та боротьбі за їх реалізацію у міжвоєнний період ХХ ст

2020-01-01T00:00:00Z Gridina, Iryna Frotveit, Maryna http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2011 2024-12-12T09:30:03Z 2020-01-01T00:00:00Z

Название: The Problem of the Unrecognized States of the Post-Soviet Space in the Politics of the Russian Federation Авторы: Gridina, Iryna; Frotveit, Maryna Краткий осмотр (реферат): У статті аналізується місце проблеми невизнаних/часткововизнаних держав та заморожених конфліктів на пострадянському просторі в зовнішній політиці Російської Федерації. Її метою є виявлення характерних рис російської політики щодо самопроголошених республік, що має допомогти у формуванні об’єктивного погляду на інструментарій, застосований Кремлем в міжнародних відносинах. Методологія дослідження включає комплекс підходів (системність, об’єктивність, історизм) та методів (порівняльний та функціональнийаналіз, індукція, дедукція, кейс-стаді). Це дає змогу охарактеризувати у повному обсязі еволюцію ставлення Москви до сепаратистських рухів пострадянського простору (від дружнього нейтралітету через приховану підтримку до повноцінного застосування як інструмента гібридної агресивної політики, спрямованої на відновлення імперської величі); дослідити військову та економічну політику Росії стосовно Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії, так званих “Донецької Народної Республіки”(“ДНР”)та “Луганської Народної Республіки” (“ЛНР”); оцінити ризики, які російська позиція створює для регіональної безпеки і стабільності країн-сусідів. Наукова новизна статті полягає в узагальненні матеріалу стосовно певних конфліктних кейсів саме з позиції ролі Росії в їхньому загостренні – таким чином, на перший погляд різні за характером та причинами приклади порушення державного суверенітету пострадянських республік розглядаються через призму внеску Кремля в ескалацію конфлікту й отриманих від цього бенефіцій. Висновки. У статті підкреслюється, що саме Росія несе основну відповідальність за підтримку функціонування кількох невизнаних держав на теренах колишнього СРСР. На початку 1990‑х рр. вона не була єдиним ініціатором конфліктів, які призвели до такої ситуації – втім, вдало використала її для забезпечення своєї присутності у ключових районах регіонального простору, а згодом поставила цей депозит на службу своїм імперським амбіціям. Після ревізії російського підходу до світового безпекового середовища в середині 2000‑х рр. Кремль використовує фактор самопроголошених республік для тиску на країни-сусіди, в тому числі звертаючись до практики штучного створення сепаратистських рухів – одного з елементів власної гібридної стратегії. Наголошується на тому, що більшість невизнаних держав пострадянського простору перебувають у повній залежності від РФ в сферах безпеки та економіки – а отже, позбавлені будь-яких ознак самостійності, і їх варто розглядати лише як невід’ємний інструмент російської реваншистської неоімперської політики

2020-01-01T00:00:00Z Mandryk-Melnychuk, Mariia Kotsur, Halyna http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2010 2023-05-02T12:56:39Z 2020-01-01T00:00:00Z

Название: Propaganda as a component of the processes of sovietization of the territories of Northern Bukovyna and Bessarabia (1944 - 1947) Авторы: Mandryk-Melnychuk, Mariia; Kotsur, Halyna Краткий осмотр (реферат): Метою дослідження є висвітлення ролі ідеолого-пропагандистського механізму у творенні радянської дійсності, насадженні нового світобачення та стилю життя на територіях Північної Буковини та Бессарабії, які ввійшли до складу СРСР. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності, що дали змогу розглянути проблему у контексті загальних процесів, які відбувалися на приєднаних до СРСР територіях, на основі аналізу джерел визначити специфічні риси та конкретно-історичні умови, спростувати окремі хибні твердження. При викладенні матеріалу використано ретроспективний і аналітичний методи, метод історіографічного аналізу та синтезу, метод періодизації та соціальної психології. Наукова новизна полягає у спробі об’єктивного висвітлення ролі пропаганди як превентивних засобів масштабного характеру, які дозволили встановити контроль на приєднаних територіях. Доведено, що в історії радянізації Північної Буковини та Бессарабії потрібно виділяти два дещо відмінні періоди через наслідки правління двох різних румунських режимів, умови війни, боротьбу з українським підпіллям. Показано, що ці процеси відбувалися у контексті загальної уніфікації життя. Висновки. Отже, головною метою радянізаційних процесів на теренах Північної Буковини та Бессарабії, які ввійшли до СРСР, було досягнення найглибинніших змін у ментальності, сприйнятті самоідентичності, перекрученому розумінні власного етногенезу. Пропагандистські кампанії розроблялися відповідно до рішень ЦК ВКП (б), які спускалися до партійного керівництва республіки. Застосування всього арсеналу засобів впливу, партійний контроль за періодичними виданнями та радіомовленням, цензурування репертуару театрів, філармоній, перетворення історичної науки на інструмент маніпуляції свідомістю, охоплення діяльністю лекторських груп значної частини населення – все це не лише підготувало підґрунтя до захоплення, але й сприяло утриманню контролю на приєднаних територіях. Водночас була розгорнута інформаційна війна з дискредитації “українських буржуазних націоналістів”. Крім того, для зміцнення свого авторитету влада спекулювала на “національному питанні”, розпалюючи ненависть до румунів.

2020-01-01T00:00:00Z Cirstea, Marusia http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2009 2023-05-02T12:58:38Z 2020-01-01T00:00:00Z

Название: The First Soviet Five-year Plan - as Reflected in the Romanian Archival Sources Авторы: Cirstea, Marusia Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження – проаналізувати відображення в румунських архівних джерелах аспектів проведення “економічної політики”, запровадженої Й. Сталіним у рамках п’ятирічного плану (тривав від 1 жовтня 1928 р. до 31 грудня 1932 р) політики, яка, відповідно до документів ВКП(б) трактувалася як “модернізація Радянського Союзу двома основними методами: колективізація та індустріалізація”. Наукова новизна. У цій статті, яка базується на румунських архівних джерелах і спеціальних дослідженнях, підкреслюється той факт, що Радянська держава задля реалізації на практиці плану централізації і контролю всієї національної економіки найжорсткішими засобами змусила селян до увійти до колгоспів, тобто бути насильно мобілізованими для розвитку сільськогосподарської галузі. Методологія дослідження – принципи науковості, об’єктивності, історизму, методи зовнішньої та внутрішньої критики джерел. Висновки. У румунських архівних документах відзначені зловживання радянською владою у здійсненні колективізації та індустріалізації країни. З аналізованих документів випливає, що радянська влада досягала своїх цілей тільки шляхом нав’язування великих труднощів населенню та здійснення мобілізації трудових ресурсів для побудови країни військового типу. До румунських документів потрапили характерні для радянського політичного словника періоду колективізації та індустріалізації терміни: “залізні і вугільні фронти”, “ударні бригади”, "депортація куркулів", "постійні комунікації". Це складало враження суспільства, що перебуває у повномасштабній війні. Документи показують, що програму колективізації та індустріалізації насправді було спрямовано на розвиток військової економіки, щоб “знищити ворожі класи і групи всередині Радянського Союзу”, а також здійснити підготовку до війни “проти зовнішніх капіталістичних ворогів”. Тож усі галузі економіки мали внести свій вклад у технічну модернізацію армії, побудову сильних морського і повітряного флотів. У румунських джерелах стверджується, що “кінцевою метою програми розвитку є перетворення Радянського Союзу з сільськогосподарської країни в промислову з метою привести до комунізму решту Європи”

2020-01-01T00:00:00Z