http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6154 2026-04-15T10:41:54Z 2026-04-15T10:41:54Z Левкович, Владислав Левицький, Олександр http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6192 2025-05-23T09:25:13Z 2024-01-01T00:00:00Z

Название: Особливості інтернаціоналізації вищої освіти в Україні Авторы: Левкович, Владислав; Левицький, Олександр Краткий осмотр (реферат): Анотація. В умовах глобалізації та євроінтеграційних процесів інтернаціоналізація вищої освіти в Україні набуває особливого значення, є провідним фактором підвищення якості освіти, підготовки конкурентоспроможних фахівців та розвитку наукового потенціалу країни. До початку війни в Україні спостерігається позитивна динаміка інтернаціоналізації вищої освіти. Розширюється співпраця з закордонними університетами, впроваджуються спільні освітні програми та проєкти. Викликами є недостатнє фінансування, необхідність адаптації європейських стандартів та практики забезпечення якості до українського контексту з урахуванням національних особливостей та традицій, мовний бар'єр. Обмежені фінансові ресурси ускладнюють впровадження інноваційних підходів та технологій, участь у міжнародних програмах та проєктах. Недостатнє володіння іноземними мовами ускладнює комунікацію та співпрацю з іноземними колегами, а також доступ до міжнародних джерел інформації. Інтернаціоналізація вищої педагогічної освіти є стратегічним пріоритетом для України. Вона сприяє підвищенню якості освіти, підготовці конкурентоспроможних фахівців та розвитку наукового потенціалу країни. Розкрито провідні тенденції, які відображають напрями та виклики, з якими стикається система вищої освіти в Україні. Акцентовано на перспективах для українських педагогічних ЗВО. Це можливість залучити додаткові фінансові ресурси, підвищити якість освіти, підготувати фахівців, які відповідають вимогам сучасного ринку праці, та зміцнити міжнародний імідж України, розширення програм обміну студентами та викладачами, створення умов для стажування за кордоном, розробка та впровадження спільних освітніх програм з іноземними університетами, що відповідають потребам ринку праці, участь у міжнародних дослідницьких проєктах та ін. Реалізація запропонованих заходів дозволить Україні посісти гідне місце у світовому освітньому просторі та забезпечити сталий розвиток суспільства.

2024-01-01T00:00:00Z Латик, Назарій Саковець, Назарій Санайко, Артур http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6191 2025-05-23T09:20:08Z 2024-01-01T00:00:00Z

Название: Вища освіта України в умовах війни Авторы: Латик, Назарій; Саковець, Назарій; Санайко, Артур Краткий осмотр (реферат): Анотація. У статті акцентовано увагу на проблемах та викликах, які стоять перед вищою освітою під час війни. Трансформація у сфері вищої освіти зумовлює зміни у функціонуванні ЗВО. Пріоритетними завданнями є безпека, адаптація закладів вищої освіти до реалій війни, підготовка фахівців для відбудови та євроінтеграції, впровадження інновацій та цифровізація. Університети повинні прагнути створити безпечний простір, де студенти можуть розвиватися, знаходити своє місце у суспільстві та будувати плани на майбутнє. Війна стала випробуванням для української освіти, змусивши її адаптуватися до нових реалій. Незважаючи на вимушені паузи, пришвидшене завершення навчального року, психологічне напруження та фізичні небезпеки, освітній процес в Україні не зупинився. В умовах війни створення атмосфери взаємоповаги, довіри та співпраці у ЗВО забезпечує успішне навчання та психологічне благополуччя студентів. Таке середовище дозволяє студентам відчувати себе цінними, почутими та підтриманими, що допомагає їм впоратися зі стресом та тривогою. В організації освітнього процесу важливе місце займає дистанційна форма навчання. Розкрито її переваги та недоліки. Основними аспектами мотивації до навчання є розвиток внутрішньої та когнітивної мотивації. Розвиток дистанційної освіти нерозривно пов'язаний з впровадженням передових інформаційних та комунікаційних технологій. В умовах війни ЗВО зміщують акценти з академічних досягнень на психологічну підтримку студентів та викладачів. Українська освіта довела свою здатність функціонувати та розвиватися навіть під час війни, що є запорукою її успішного відновлення та подальшого розвитку у мирний час. У майбутньому Україна має зосередитися на подоланні наслідків війни та формуванні нового бачення освіти, підвищенні якості освіти, упровадженні інновацій, підготовці молоді до успішної реалізації у повоєнній Україні.

2024-01-01T00:00:00Z Швидун, Людмила http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6180 2025-05-21T13:09:19Z 2024-01-01T00:00:00Z

Название: Щодо національно-патріотичного виховання молодших школярів в умовах війни Авторы: Швидун, Людмила Краткий осмотр (реферат): Анотація. У статті зроблено спробу розкрити сучасні погляди на питання національно- патріотичного виховання здобувачів насамперед, початкової освіти, а також пошуку більш дієвих форм і методів реалізації національно-патріотичного виховання у контексті сучасної російсько-української війни, яка внесла суттєві корективи у виховний процес у цілому та національно-патріотичне виховання, зокрема. Визначено, що трагіко-героїчні події новітньої української історії стрімко змінили ситуацію у площині національно-патріотичного виховання. Акцентовано увагу, що виховання у рамках освітнього процесу має носити системний, комплексний, дієвий, а не формальний характер, працювати на випередження, враховувати вікові особливості та індивідуальні характеристики дітей, спиратися на сучасні реалії життя українського соціуму, корелювати з громадянським, моральним та іншими видами виховання. Показано, що з погляду педагогічних умов національно-патріотичного виховання молодших школярів важливим компонентом, як і будь-якого освітнього процесу, є мета. З’ясовано, що в понятті «національно виховання» твірною основою виступило поняття «нація», показано різницю між поняттями «національне» та «патріотичне». Сконцентровано увагу на формах і методах, які можна використовувати в роботі з дітьми молодшого шкільного віку. Досліджено, що сприятиме покращенню виховної роботи залучення до планування, організації та виконання виховних проєктів, інших заходів батьків дітей, представників громадськості, волонтерів, звернення педагога до народної педагогіки, звичаїв, обрядів, мистецтва, літератури тощо з використанням широких можливостей інформаційно-цифрових технологій. Автором наголошено, що національно-патріотичне виховання здобувачів початкової освіти буде ефективним, якщо воно здійснюватиметься систематично, але поступово, цілеспрямовано, продумано, але добровільно, не нав’язливо. На думку автора, окремого дослідження потребує питання ролі особистості вчителя у вихованні дітей молодшого шкільного віку, формування національної ідентичності педагога. Зауважено, що для дітей початкових класів авторитет учителя є беззаперечним, більшим за авторитет батьків. Тому вчитель початкових класів має власними вчинками, своєю поведінкою, усім стилем життя, а не лише під час освітнього процесу, виховувати любов до рідного краю, рідної мови, культури, історії, України, почуття гордості та поваги.

2024-01-01T00:00:00Z Чепіль, Марія Миронівна http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6179 2025-05-21T13:04:58Z 2024-01-01T00:00:00Z

Название: Мета виховання в українській педагогіці (друга половина ХІХ - перша третина ХХ ст.) Авторы: Чепіль, Марія Миронівна Краткий осмотр (реферат): Анотація. У статті висвітлено зміст поняття «мета виховання» в українській педагогіці другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст. Окреслено чинники, які впливають на формулювання мети виховання (суспільно-політичний уклад суспільства, його внутрішні сили та зовнішні потреби, державотворчі процеси, національні особливості народу, його світогляд, рівень розвитку людини і культури). Мета виховання відповідає психічним та природним властивостям народу, визначається національним характером, завданнями, що ставить перед нами сучасне і майбутнє. Мета конкретизується системою виховних завдань. Виховання у народі існує стільки, скільки існує сам народ. Виховання мусить виростати із традицій, з культурного стану народу, мусить корінитися у характері народу (К. Ушинський, І. Франко, Г. Ващенко). Головним у вихованні є формування особистості з високими моральними якостями і національною свідомістю. Мета українського виховання полягає в тому, щоб допомогти дітям зрозуміти і полюбити свою мову, літературу, культуру (Я. Чепіга), виховати з дитини свідомого члена родини, громади, людства. (С. Русова). Виховати гармонійну людину можливо лише тоді, коли виховання буде вільним, індивідуальним, національним, враховувати природні задатки дитини, відповідати соціально-культурним потребам часу. Не потрібно придумувати нові закони виховання, їх треба складати для кожної дитини, для кожної ситуації. Виховання повинно перетворитися на самовиховання. Треба зрозуміти дитину, викликати у неї цікавість, інтерес до самої себе, до своєї праці, до свого оточення, до людей, спостережливість до природи, активізувати творчі сили, зацікавити навчанням, розвинути етичну й громадянську свідомість. (С. Русова). Першочергове значення у реалізації мети виховання має родина, мова, церква, історія та культура (І. Огієнко). В українській педагогіці досліджуваного періоду викристалізувалася мета виховання, яка ґрунтувалася на загальнолюдських і національних цінностях, традиціях українського народу.

2024-01-01T00:00:00Z