http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2935 2026-10-05T01:39:06Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11703 Название: Функціонально-стилістичний потенціал метафори в газетній періодиці початку ХХІ століття Авторы: Овсієнко, Алла Сергіївна Краткий осмотр (реферат): У дисертації комплексно, усебічно та в аспекті мовної динаміки схарактеризовано функційні вияви, стилістичні особливості та формальні ознаки метафор газетної періодики на початку ХХІ ст., закцентовано на призначенні цих мовних одиниць виконувати роль дієвого й компактного інструменту концептуалізації дійсності, слугувати продуктивним засобом збагачення мови. Наукову новизну праці вияскравлює оновлена дефініція аналізованого поняття: метафора – засіб вторинної номінації, що репрезентує інноваційні знання про світ через використання наявних у мові ресурсів, ґрунтується на мисленнєвих операціях, пов’язаних із приписуванням ознак людей неістотам чи істот і неістот людині. До важливих кваліфікаційних параметрів метафоричних одиниць зараховано їхнє призначення сприяти розвиткові асоціативного мислення, увиразнювати особливості об’єкта опису, образно відтворювати дійсність, експресивізувати текст, надавати йому емоційно-оцінного забарвлення та ін. Наголошено, що сучасну медійну публіцистику вирізняє безперервність процесу метафоротворення й актуалізація певних груп вторинних найменувань, передумовою чого визначено низку позамовних чинників. Переносно вжиті лексеми розглянуто в контексті тематичних особливостей досліджуваних текстів, що стало підґрунтям для вирізнення, систематизації й опису їх у сфері економіки, військової справи, інформаційних 3 технологій, медицини та виборів. Зазначено, що аналізовані вторинні номінації виконують важливу роль у наданні оцінних характеристик інформації про кредитну діяльність банків, інвестиційні операції, інфляційні процеси, підвищення тарифів, втрату грошей і купівельної спроможності населення, монетизацію субсидій, виділення коштів на утеплення житлових будинків та ін. Завдяки метафоризованим мовним одиницям військової тематики, які реалізують міжстильові й міжтематичні переміщення, досягнуто експресивізації в публікаціях про воєнні дії, конфліктні ситуації, що відбуваються переважно між країнами в торговельній діяльності, питаннях митних угод, у сфері валютних операцій, інформації, рекламного бізнесу, брендів та ін. Окреслено корпус переносно вжитих лексем у сфері інформаційних технологій та медицини, з’ясовано їхні продуктивні моделі та специфіку вияву. Простежено, що метафори інформаційних технологій зазавичай реалізують інформативну та номінаційну функції й належать до нейтральної лексики. Натомість за вторинними номінаціями медичної тематики закріплено дещо інший комунікативно-прагматичний потенціал, крім того, часто вони наділені негативнооцінним забарвленням. Наголошено на ролі метафор виборної тематики в реалізації авторських інтенцій і прагматичних настанов, чому сприяють переносно вжиті мовні одиницями, які стосуються спорту, військової справи, війни, театру, хвороб та ін. На реалізацію всеохопності студіювання спрямовано докладний аналіз актуалізованих та нових семантичних виявів лексичних метафор, які дібрано з чотирьох усеукраїнських («Газета по-українськи», «День», «Україна молода», «Українська правда») та двох регіональних («Високий замок», «Волинь24») періодичних видань і схарактеризовано з огляду на функційно-значеннєвий діапазон, стилістичні особливості, експресивне навантаження та настанови мовця. Відповідно до вказаних кваліфікаційних параметрів виділено й проаналізовано природоморфні (зооморфні, фітоморфні, ландшафтні), артефактні, міфоморфні й казкоморфні метафори, що у всеукраїнських та регіональних медійних джерелах початку ХХІ століття реалізують різні 4 прагматичні настанови мовця, вирізняються стилістичною своєрідністю, емоційно-оцінним та експресивним навантаженням, «оживлюють» текст, часто надають йому розмовного відтінку, іноді вульгаризують мовлення. Виявлено, що в досліджених виданнях найбільшу групу формує природоморфний тип (78,4 %, табл. 3.1.2), у межах якого й загалом серед усіх вторинних номінацій домінують зооморфні метафори (72,5 %, табл. 3.1.2). Їхнє творення асоціативно пов’язане з певними представниками тваринного світу й ґрунтується переосмисленні значень, що віддзеркалюють схеми: 1) назва тварини → номінація людини, внутрішньо чи зовнішньо схожа з цією твариною, нагадує риси її поведінки, вирізняється певними ознаками інтелектуального розвитку. Залежно від того, яку зооморфну реалію покладено в основу метафоричної номінації, виділено й схарактеризовано такі підгрупи: а) зоометафори – назви тварин; б) зоометафори – назви птахів; в) зоометафори – назви риб; г) зоометафори – назви плазунів; ґ) зоометафори – назви молюсків; д) зоометафори – назви комах і жуків; 2) назва великої кількості звірів, птахів → назва людей, об’єднаних, сферою діяльності, переконаннями, світоглядом; 3) номінація частини тіла тварини → назва частина тіла людини; 4) номінація житла тварин → назва оселі, місця перебування чи діяльності людини; 5) притаманна тваринам дія → дія, виконувана людиною; 6) звукові дії тварин → висловлення думок людьми переважно зі злістю, неприязно, інколи вдавано люб’язно. З’ясовано, що засвідчені в медійних текстах фітоморфні метафори (5,5 %, табл. 3.1.2), які виникли внаслідок переосмислення лексем рослинного світу, утворені за моделями: 1) родова, видова назва рослини → номінація людини; 2) назва частини рослини, її плоду, суцвіття → номінація людини; 3) назва процесу розвитку, переходу в інший стан рослини → номінація процесуальної ознаки людини чи її стану. Установлено, що найменший за обсягом різновид природоморфного типу – ландшафтна метафора (0,4 %, табл. 3.1.2), яка репрезентує зовнішні ознаки людини за схожістю на певну місцевість. 5 Окреслено тенденції проникнення в публіцистичний простір артефактних метафор (4,7 %, табл. 3.1.2), побудованих на кореляції назв об’єктів довкілля й зовнішності чи внутрішніх характеристик осіб, що виникли внаслідок переосмислення: 1) назв створених людиною предметів, які в нових контекстуальних умовах слугують засобом маркування її переконань, поведінки, зовнішності; 2) назви створеного людиною предмета, використовувані на позначення частини людського тіла. Зазвичай їхній значеннєвий діапазон не покидає меж усталеного в мові переносного вживання. Відзначено, що переосмислення поведінки, рис характеру міфічних героїв та перенесення їх на людину лежить в основі міфоморфних метафор (10,6 %, табл. 3.1.2), а характеристики казкових персонажів слугують підґрунтям утворення казкоморфних метафоричних одиниць (6,3 %, табл. 3.1.2), якими послуговуються журналісти з метою «оживити» текст, додати йому емоційно-експресивного й оцінного забарвлення. Докладний аналіз корпусу фактичного матеріалу дав змогу констатувати, що лексичні метафори виявляють певну спільність, яка полягає в передаванні переважно негативних характеристик осіб, їхніх емоційних і фізичних станів, чим засвідчено тяглість мовних тенденцій. Виявлено, що впродовж останнього часу значна частина аналізованих вторинних номінацій функціює в тематиці російсько-української війни часто з указівкою на низькі морально-етичні якості загарбників й слугує яскравим саркастичним засобом, який надає текстові додаткової експресії. Панорамності дослідження посприяло визначення граматичних ознак лексичних метафор, що стало основою для виділення переносно вжитих номінацій, часто представлених іменниками та меншою мірою дієсловами зазвичай разом із підпорядкованими їм іншими частиномовними класами слів, які виконують роль увиразнення та конкретизації й водночас дають змогу колоритніше передати ті чи ті особливості зображуваного об’єкта. З’ясовано, що використані в сучасних медійних текстах метафоризовані мовні одиниці не тільки яскраво, емоційно й експресивно інформують 6 про щось, а й виявляють глибокий психологічний зміст. У публіцистичній палітрі початку ХХІ століття вони зазвичай розширюють свій зміст чи зазнають активізації внаслідок дії зовнішніх чинників. Наголошено, що проникнення метафоризованих лексем до журналістських текстів сприяє частковому стиранню меж між стилями сучасної української мови, вульгаризує мовлення й надає публікації відтінку неформального спілкування. 2023-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11698 Название: Формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання із застосуванням цифрових технологій у професійній підготовці Авторы: Улич, Андрій Іванович Краткий осмотр (реферат): Дисертація присвячена дослідженню проблеми формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання із застосуванням цифрових технологій у професійній підготовці. Аналіз реального стану графічної підготовки студентів педагогічних закладів вищої освіти в умовах інформатизації та комп’ютеризації освітнього процесу виявив інтелектуальну, технічну та навчально-методичну невідповідність традиційних методів, організаційних форм і засобів навчання сучасному рівню інформаційно-технологічного прогресу, що значно знижує рівень графічної компетентності майбутніх учителів. Графічну компетентність вчителя трудового навчання доцільно трактувати як усвідомлену потребу й здатність до застосування графічних засобів розв’язання професійно-орієнтованих завдань, що ґрунтується на системі графічних знань, умінь і навичок, а також досвіді графічної діяльності, індивідуально-особистісних якостях, сукупності зовнішніх і внутрішніх стимулів педагога. Структуру графічної компетентності вчителя трудового навчання складають такі основні взаємопов’язані компоненти: змістовий (когнітивний) – система теоретичних знань, що забезпечує усвідомлену професійно- графічну діяльність; діяльнісний – система практичних умінь, апробована у діяльності та засвоєна особистістю як найбільш ефективна; мотиваційноціннісний – система зовнішніх і внутрішніх стимулів, пов’язаних із професійно-графічною діяльністю педагога; індивідуально-особистісний – комплекс особистісних якостей, що визначають позицію та спрямованість особистості вчителя як суб’єкта діяльності. Перспективний напрям ефективного розв’язання проблеми формування графічної компетентності майбутніх фахівців, зокрема учителів трудового навчання, пов’язаний з розвитком сучасних цифрових технологій. Цифрові технології навчання слід розглядати як складову інформаційних технологій, що передбачають організацію, управління, коригування та контроль навчального процесу шляхом упровадження цифрових освітніх ресурсів за допомогою цифрових технічних засобів. Дидактичний потенціал цифрових засобів навчання в контексті завдань формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання повною мірою реалізується через: 1) моделювання різних аспектів професійно-педагогічної діяльності майбутніх фахівців, розширення номенклатури навчально-виробничих завдань, що відображають взаємозв’язок графічних, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін; 2) розширення способів подання навчальної інформації (застосування кольору, графіки, тривимірних моделей, мультиплікації та звуку), що сприяє більш інтенсивній аналітико-синтетичній роботі мозку; 3) посилення мотивації навчання, зокрема завдяки формуванню у студентів рефлексії власної навчально-пізнавальної діяльності на основі наочного уявлення її результатів та розкриття практичної значущості засвоєних знань й умінь; 4) розширення способів комунікації у професійній діяльності між усіма суб’єктами освітнього процесу. З-поміж найефективніших шляхів формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання засобами цифрових технологій доцільно виокремити такі: 1) створення (застосування) цифрових освітніх ресурсів, орієнтованих на реалізацію графічної підготовки студентів і, відповідно, формування графічної компетентності майбутніх фахівців; 2) використання спеціальних програмних засобів (передовсім систем автоматизованого проєктування) для автоматизації різних видів проєктноконструкторської діяльності студентів, що підвищує точність та якість виконання графічних завдань, сприяє формуванню графічних умінь і навичок, посилює інтерес до вивчення професійно-графічних навчальних дисциплін; 3) раціональне поєднання цифрових освітніх ресурсів із традиційними технологіями навчання професійно-орієнтованих навчальних дисциплін, зокрема інженерно-графічного спрямування. Процес формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання із застосуванням цифрових технологій має здійснюватися відповідно до цілісної педагогічної моделі навчання, спрямованої на підвищення якості засвоєння змісту професійно-графічних навчальних дисциплін у ЗВО. Ця модель формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання із застосуванням цифрових технологій у процесі професійної (графічної) підготовки має забезпечувати єдність та цілісність цілей, змісту і технологій навчання; спрямовуватися на високу ефективність засвоєння графічних знань й умінь, оволодіння сучасними методами пошуку, обробки та використання навчальної (графічної) інформації, особистісний розвиток студента, здатність до самоосвіти і постійного підвищення рівня власної графічної компетентності. Авторська педагогічна модель формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання засобами цифрових технологій містить такі взаємопов’язані компоненти: 1) цільовий (визначення мети (цілей) освітнього процесу, характеристика результатів навчальної діяльності студентів); 2) змістовий (виявлення й розкриття ключових принципів побудови процесу навчання професійно-графічних дисциплін з використанням цифрових технологій; характеристика основних видів і функцій цифрових технологій, їх можливостей для формування графічної компетентності студентів); 3) організаційно-процесуальний (окреслення етапів та механізмів навчальної взаємодії студентів із засобами цифрових технологій; характеристика організаційних форм роботи студентів із цифровими освітніми ресурсами; обґрунтування педагогічних умов підвищення рівня графічної компетентності студентів засобами цифрових технологій); 4) критеріально-оцінювальний (характеристика кінцевих результатів навчання професійно-графічних дисциплін із застосуванням цифрових технологій; виявлення критеріїв і показників рівня графічної компетентності студентів). Ефективність реалізації педагогічної моделі формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання засобами цифрових технологій зумовлюється дотриманням комплексу педагогічних умов, серед яких доцільно виокремити такі: 1) готовність викладачів і студентів до системного застосування цифрових технологій в освітньому процесі; 2) стимулювання мотивації викладачів і студентів до використання цифрових технологій; 3) раціональне поєднання традиційних форм, методів і засобів навчання професійно-орієнтованих (головно графічних) дисциплін із дидактичними можливостями цифрових технологій; 4) урізноманітнення та диференціація навчальних завдань графічного характеру завдяки використанню дидактичних можливостей цифрових технологій. Означені педагогічні умови повинні забезпечуватися системно, комплексно, взаємозумовлюватися та взаємодоповнюватися. Практична реалізація педагогічної моделі формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання засобами цифрових технологій передбачає комплексне використання різних видів цифрових освітніх ресурсів у процесі професійної (графічної) підготовки студентів, зокрема електронних навчально-методичних комплексів, електронних підручників, вебквестів, комп’ютерних ділових ігор, мультимедійних презентацій та ін. Особливе місце у процесі професійної (графічної) підготовки майбутніх учителів трудового навчання займає використання електронних навчально-методичних комплексів (ЕНМК), зокрема авторського ЕНМК, призначеного для комп’ютерно-орієнтованого навчання професійнографічних дисциплін і, відповідно, формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання. Максимальна ефективність використання авторського ЕНМК як засобу формування графічної компетентності студентів забезпечується за умови врахування науковометодичних аспектів включення програмного засобу в освітній процес, чіткого окреслення цілей навчання, що мають бути досягнуті з використанням ЕНМК, органічного інтегрування програмного засобу в загальну концепцію навчання професійно-графічних дисциплін, раціонального поєднання різних методів і форм навчальної роботи студентів. Об’єктивне встановлення рівня графічної компетентності студентів має здійснюватися відповідно до таких науково обґрунтованих критеріїв і відповідних їм показників: 1) якість професійно-графічних знань (повнота; міцність; гнучкість; системність; оперативність; дієвість; узагальненість; конкретність); 2) сформованість професійно-графічних умінь і навичок (інтелектуальні уміння; геометричні уміння; креслярсько-графічні уміння; конструкторсько-технологічні уміння); 3) прояв індивідуально-особистісних якостей (ступінь самостійності у процесі розв’язання професійно-графічних завдань; рівень розвитку специфічних інтелектуальних здібностей; ступінь прояву інтелектуально-вольових якостей); 4) мотиваційно-ціннісна спрямованість (ступінь прояву позитивних емоцій і переживань у процесі професійно-графічної діяльності; прагнення до успішного розв’язання поставлених професійно-графічних завдань; ініціативність у процесі професійно-графічної діяльності; прагнення до самовдосконалення і підвищення власного рівня графічної компетентності). Використання системи критеріїв і відповідних показників у процесі діагностування студентів дало змогу виокремити чотири найбільш чітко виражені рівні сформованості графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання: низький (відтворювальний); середній (пояснювальний); достатній (трансформуючий); високий (творчо-пошуковий). У ході експериментального дослідження доведено ефективність педагогічної моделі формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання із застосуванням цифрових технологій у професійній підготовці, а також педагогічних умов і дидактичних засобів її реалізації. Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вперше: – уточнено сутність та розкрито структуру графічної компетентності вчителя трудового навчання відповідно до особливостей професійнографічної діяльності в сучасних умовах інформатизації галузі освіти; – обґрунтовано ефективні шляхи формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання засобами цифрових технологій; – розроблено педагогічну модель формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання із застосуванням цифрових технологій; – виявлено, теоретично обґрунтовано й експериментально підтверджено комплекс педагогічних умов і дидактичних засобів ефективної реалізації моделі формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання із застосуванням цифрових технологій у професійній підготовці; – створено авторський електронний навчально-методичний комплекс, призначений для комп’ютерно-орієнтованого навчання професійнографічних дисциплін і, відповідно, формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання; – визначено критерії та показники сформованості графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання; – запропоновано та схарактеризовано рівні сформованості графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання: низький (відтворювальний); середній (пояснювальний); достатній (трансформуючий); високий (творчо-пошуковий); – удосконалено методичну систему навчання професійно-графічних дисциплін (передовсім креслення) майбутніх учителів трудового навчання із застосуванням сучасних засобів цифрових технологій; – подальшого розвитку набули питання навчально-методичного забезпечення професійно-графічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання, зокрема завдяки широкому застосуванню програмно-технічного та педагогічного потенціалів сучасних засобів цифрових технологій (цифрових освітніх ресурсів, спеціальних графічних програмних засобів (САПР, моделюючих ПЗ), авторського ЕНМК тощо). Практичне значення результатів дослідження полягає у розробленні навчально-методичного забезпечення, необхідного для практичної реалізації педагогічної моделі формування графічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання із застосуванням цифрових технологій, зокрема: – удосконалено структуру та зміст професійно-графічних навчальних дисциплін, передовсім креслення; – розроблено авторський ЕНМК, орієнтований на розв’язання таких дидактичних завдань: 1) підвищення рівня графічної компетентності студентів; 2) вдосконалення практичних умінь і навичок роботи з графічною інформацією; 3) організацію проміжного і підсумкового етапів педагогічного контролю; 4) формування у студентів системи уявлень про основи майбутньої професійно-педагогічної діяльності в сучасних умовах цифровізації освітньої галузі; 5) залучення студентів до роботи з програмноапаратними засобами цифрових технологій для розв’язання завдань професійно-графічного характеру; 6) урізноманітнення способів організації самостійної пошуково-дослідницької навчальної роботи студентів; 7) формування у здобувачів освіти усвідомленої потреби застосування цифрових технологій у майбутній професійно-педагогічній діяльності; – розроблено методичні рекомендації щодо використання авторського ЕНМК у процесі професійно-графічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання з погляду спрямованості на підвищення рівня їхньої графічної компетентності. Подальші наукові пошуки доцільно спрямувати на: дослідження проблеми підвищення рівня графічної компетентності студентів в умовах дистанційного навчання засобами цифрових технологій; дослідження можливостей комп’ютерної графіки для підвищення рівня графічної компетентності студентів, зокрема через залучення до проєктноконструкторської та проєктно-технологічної діяльності й ін. 2023-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11693 Название: Агресія РФ проти України у масовій свідомості мешканців Донецької області (2014-2019 рр.) Авторы: Бенчук, Віталій Олександрович Краткий осмотр (реферат): У дисертації здійснено ґрунтовне дослідження масової свідомості донеччан, її основні складові. Методом синтезу значного масиву джерел та результатів наукових праць охарактеризовано поведінку мешканців регіону під час російської агресії, причин, які впливали на неї. Виявлено зміни, які відбулися в думках/поглядах жителів Донецької області в умовах гібридного протиборства, як на підконтрольній території, так і на тимчасово окупованих. У роботі стверджується, що Донбас – це штучно сформований регіон, основу якого склав Донецький кам’яновугільний басейн. Він постав після реформаційного періоду в другій половині XIX століття, коли було закладено його соціально-економічний характер та етнічну структуру навколо російськоукраїнської біетнічності. Природні багатства були спустошені російською, а потім і радянською імперіями. Це стало причиною занепаду місцевої економіки, соціальної інфраструктури, зубожіння місцевого населення та його ностальгії за своєю втраченою значущістю. Окрім соціально-економічного фактора на масові уявлення людей впливали інші чинники, серед яких варто виділити своєрідну роль Партії Регіонів. Вона маніпулювала настроями жителів Донеччини з метою отримання політичної влади, щоб збільшити свій економічний вплив у країні. У своїй партійній пропаганді вона виділяла «винятковість» донеччан, налаштовуючи їх проти жителів західних областей. Але розчарування у своїх «лідерах», спеціальна російська й владна інформаційна кампанія з дискредитації Майдану, спровокували протестні настрої серед населення краю. Останні були використані як місцевими проросійськими силами, котрі прагнули приєднати регіон до Росії, так і місцевою владою, яка хотіла зберегти свій вплив для переговорів з офіційним Києвом. Попри потужний інформаційний вплив на масову свідомість більшість учасників соціологічних опитувань прагнули залишитись у складі єдиної України. Втім, російська військова інтервенція спровокувала збройний конфлікт і утворила окупаційну адміністрацію під вивіскою «ДНР». Це розділило регіон на дві частини: території підконтрольні українським органам влади та на території на яких вони тимчасово не здійснюють свої повноваження. В умовах російсько-української війни масова свідомість змінювалася, що призвело до еволюції думок та настроїв, порівняно з довоєнними. На підконтрольних територіях значно зменшилася прихильність приєднання до російських політичних й економічних проєктів, спостерігалася позитивна динаміка із загальноукраїнськими тенденціями відносно ставлення до ідентичності, мови тощо. Проте на тимчасово окупованих територіях відбувалися протилежні тенденції. Тут РФ утворила ментальний анклав з метою генерування власної суспільно-політичної та соціокультурної матриці українського населення під цінності «русского мира». Наукова новизна полягає у постановці та розробці актуальної наукової проблеми, яка до цього часу не була предметом комплексного аналізу і не отримала всебічного висвітлення у вітчизняній і зарубіжній історичній науці. Уперше: ● шляхом залучення до наукового обігу широкого кола джерел, періодичних видань, результатів наукових праць комплексно досліджено реакцію донеччан на російську агресію; ● розкрита еволюція суспільно-політичних настроїв місцевих жителів протягом 2015-2019 рр. в умовах гібридного протиборства на території підконтрольній Україні, та на теренах, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень; ● відображено комплекс чинників, які впливали на настрої населення; ● охарактеризовано бачення жителями регіону шляхів урегулювання збройного конфлікту. Уточнено: ● понятійно-категоріальний апарат дослідження; ● умови формування донецької регіональної ідентичності та її основні складові. Набули подальшого розвитку: ● характеристика причин суспільної дезорієнтації мешканців краю унаслідок революційних змін і їх вразливості перед російською пропагандою; ● особливості технологій російської агресії на Сході України, її динаміку, еволюцію, цілі; ● історична ретроспектива військової інтервенції ЗС РФ на материкову частину України. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що фактичний матеріал та висновки дисертації можуть бути використані при підготовці видань із новітньої історії України; написанні тематичних і узагальнених підручників, посібників та монографій; під час проведення подальших наукових досліджень російсько-української війни; підготовці особового складу військовиків та правоохоронних органів; у навчальному процесі вищих навчальних закладів; у національно-патріотичному вихованні молоді; підготовці державної політики, програм і нормативно-правової бази для деокупації й реінтеграції тимчасово окупованих територій. 2023-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11690 Название: Рецепція особистості та творчості Миколи Лисенка в соціокультурних координатах Галичини до 1942 року Авторы: Кузнецова, Ольга Олександрівна Краткий осмотр (реферат): Дисертацію присвячено вивченню персонологічних, громадських і творчих взаємозв‟язків М. Лисенка з Галичиною. Метою роботи є обґрунтування регіонального музично-мистецького та суспільно-культурного впливу М. Лисенка, як людини й митця, від кінця ХІХ століття до 1942 року. Лисенкові контакти з Галичиною неодноразово ставали предметом досліджень, найчастіше в таких музикознавчих ракурсах: взаємини з окремими особами – митцями, науковцями, громадськими діячами (зустрічі, листування, спільність інтересів, творчі впливи тощо) та товариствами, зокрема, Львівським Бояном, НТШ (співпраця, почесне членство і ін.), ювілейні заходи 1903 та 1942 років, нотовидавнича справа, виконавське життя деяких музичних творів і т. п. Серед дослідників – відомі представники різних поколінь галицького музикознавства й лисенкознавства зокрема (С. Людкевич, В. Витвицький, М. Загайкевич, С. Павлишин, Л. Кияновська, О. Козаренко, Г. Карась, Я. Горак, М. Чуєва, Р. Скорульська, І. Сікорська та ін.). Музично-регіональні лисенкознавчі студії особливо активізувалися за постколоніальні роки. Це закономірно з огляду на вільний доступ до архівних матеріалів і можливості його об‟єктивного висвітлення. Втім, обрана тематика стосовно Галичини досі не знаходила окремого багатовекторного розгляду, її історична динаміка впродовж зазначеного періоду спеціально не вивчалася. Не отримували цілісного аналізу такі аспекти, як передумови суспільного та мистецького сприйняття постаті й творчості Лисенка в регіоні, музикологічна регіональна Лисенкіана, інфраструктурний комплекс явищ і фактів, пов‟язаних із особою митця тощо. Запропонована в дисертації методика дослідження спрямована на створення розгорнутої панорами впливу Лисенка на музичну й загальнокультурну сфери галицького життя внаслідок осмислення епохальності впливу його історичнокультурної, універсальної і геніальної постаті. Міждисциплінарний підхід із використанням філософських, соціологічних і культурологічних концептів рецептивної естетики, монадності, геніальності, історичної особистості, філіації дав змогу висвітлити особливості суспільної (психологічно-ментальної і громадсько-культурної) та персонологічної (з боку видатних галицьких діячів) рецепції Лисенкових ідейних поглядів і переконань, творчих засад і настанов, особистих прикладів активної діяльності. Для виконання основних завдань дослідження було обрано таку структуру дисертації: вступ, основна частина, що складається з чотирьох розділів, висновки, список використаних джерел, додатки. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження та її зв‟язок із науковими програмами, визначені об‟єкт, предмет, мета, завдання й методи, окреслено джерельну базу та методологію дослідження, аргументовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подано відомості апробації окремих положень дисертації. В першому розділі виявлено місце регіональних досліджень в історіографії лисенкознавства, в тому числі, стан вивчення зв‟язків М. Лисенка з Галичиною, викладено теоретико-методологічні засади дисертації. Другий розділ розкриває формування й еволюцію різних видів суспільно-культурної інфраструктури особи й діяльності митця, третій присвячений досягненням галицьких музикологів у вивченні феномену М. Лисенка, четвертий – основним тенденціям рецепції його творчості місцевими композиторами та виконавцями. У висновках підсумовано результати дослідження згідно поставлених завдань. В додатках зібрано деякі архівні матеріали, що доповнюють текст. У дисертації окреслено тло галицької Лисенкіани – історико-політичне та суспільно-психологічне. Роль митця в його формуванні проявлялася на національно-патріотичному, ментальному та культурно-мистецькому рівнях. Він сприяв піднесенню престижу українськості, а також мовній, ментальній, ідеологічній та музичній конгломерації наддніпрянців і галичан, не зважаючи на регіональні відмінності. Особливо скріплювало ці зв‟язки особисте й листовне спілкування з видатними постатями краю, надавало їм людяності та органічності. Тому недаремно Лисенко став центром притягання цілого сузір‟я інтелігенції, яка пропагувала його творчу, наукову й громадську діяльність серед широких суспільних верств. Ювілей творчої праці Лисенка 1903 року в Галичині став, з одного боку, феноменом народної рецепції митця, а з іншого боку, підтвердив його заанґажованість до музично-культурного життя регіону. Громадська думка про Лисенка як про національного генія формувалася численними публікаціями в пресі. Причому друкувалися матеріали музикознавців і інших науковців. Музикологічні статті й розвідки Ф. Колесси й С. Людкевича на початку ХХ століття заклали основи лисенкознавства в регіоні, що поступово розширювалося й поглиблювалося. Варто підкреслити потужне річище публіцистики, до якого вливалися дописи галичан і прибулих до краю діячів національного руху. Крім того, друкувалися статті авторів із Наддніпрянщини. Усе це відбилося на кількаденному святковому побуті Лисенка у Львові, Тернополі, Станиславові та Коломиї, а навіть перевершило сподівання й мало своїм наслідком широко розбудовану суспільно-культурну інфраструктуру. Такі її вияви, як мистецькі відгуки, постали ще до ювілею. А саме, вірш О. Маковея (1897 р.) та горельєф Лисенка (скульптор Г. Кузневич) на фронтоні Народного дому в Стрию (1901 р.), завдяки зусиллям суспільного діяча Є. Олесницького. Попередньо був створений портрет видатним малярем І. Трушем, інший до приїзду Лисенка замовлений у О. Куриласа. Це також поетичні привітання Б. Лепкого, С. Чарнецького, О. Луцького, Л. Лопатинського, більшість з яких прозвучали на мистецьких заходах. Скульптурні зображення митця авторів М. Паращука, Г. Кузневича та С. Литвиненка, як і портрет художника М. Михалевича, з‟явилися пізніше. Та найважливішими формами інфраструктури культу Лисенка були присвоєння його імені музичному товариству (точніше, перейменування «Союза співацьких і музичних товариств»), а згодом Музичному інститутові та його філіям по всій Галичині. Цими актами статусного характеру ознаменувався початок процесу професіоналізації галицького музичного життя. День відходу Лисенка у вічність став відліком посмертних дат і ювілеїв, що так само перетворювалися в Галичині у яскраві сплески національної творчої енергії. Це пояснюється зростаючою кількістю фахівців-композиторів, виконавців, а також музикознавців, які продовжували дослідження його творчості. Крім Ф. Колесси і С. Людкевича, це В. Витвицький, Б. Кудрик, Н. Нижанківський, А. Рудницький, С. Туркевич, Є. Цегельський, В. Барвінський, І. Левицький. Кожен із них вніс свою лепту до аналітичних оцінок багатоскладової творчої праці митця. Загалом галицька музикологічна Лисенкіана до 1942 року набула рис системності, показала концептуальний ріст і якісні зміни в трактуванні унікальної ролі класика в різних його амплуа для розвитку національного музичного мистецтва. Рецепція мовно-стильових і ідейно-образних основ музики Лисенка галицькою композиторською школою відбувалася поетапно: ровесники й молодші сучасники переймали окремі елементи лексики, жанрові особливості, поступово засвоювали відповідні способи опрацювання фольклору тощо. Нова генерація, отримавши фахову освіту, запроваджувала творчі методи Лисенка природніше, поєднуючи з власними естетико-стильовими вподобаннями, вільно оперуючи фольклорними джерелами в контексті загальноєвропейського досвіду. Виконавська сфера музики Лисенка охоплювала все ширші горизонти: від домашнього музикування до концертного, від аматорсько-провінційних сцен до престижних залів. Видатні вокалістки С. Крушельницька, І. Маланюк увійшли в музичний світ із його творами, а згодом, поряд із М. Менцінським, М. Голинським і іншими пропагували їх у краї та за кордоном. Найбільш популярні хорові твори отримали за цей період місцеві виконавські традиції. Інструментальна галузь творчості Лисенка також знаходила прихильників серед визначних піаністів і скрипалів, усе частіше звучала з концертних естрад. Опери й оперети входили в репертуарні списки театрів поступово, завойовуючи успіх публіки різних міст і містечок, інколи і в селах. Майстерні твори підвищували мистецький рівень музикантів-артистів, а також сприяли національній консолідації українців Галичини й цивілізованій міжетнічній комунікації. 2023-01-01T00:00:00Z