http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6820 2026-04-15T09:59:18Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/510 Название: Змістові напрями гуманізації свідомості майбутнього педагога як чинника його підготовки до опікунсько-виховної діяльності Авторы: Кобрій, Ольга Краткий осмотр (реферат): Обґрунтовано змістові напрями розвитку проблеми гуманізації свідомості майбутнього педагога як чинника його підготовки до опікунсько-виховної діяльності. Визначено, що повернення традиційних цінностей, які орієнтували на християнський світогляд у руслі ідеалістично-християнського підходу до організації виховання, свідчить про розвиток ідей двоєдиної природи людини (що має тіло і душу), пріоритет моралі, а також визнання цих напрямів як компонента цілісної системи, в рамках якої створюються умови для формування особистісного самоусвідомлення та самореалізації молодих людей. Враховано, що орієнтація процесу гуманізації свідомості майбутнього педагога на ідеалістично-християнський підхід до виховання передбачає визнання останнього основою формування ціннісних орієнтацій, що характеризується насамперед усвідомленням християнської сутності людини, визнанням пріоритету моралі, акцентом на повазі до людини, формуванні її духовного світу, вихованням прагнення досягти досконалості, реалізацією моральних чеснот на практиці, переосмисленням та переконанням у необхідності спрямованості інформації на ідеали добра тощо. Змістовими напрямами гуманізації свідомості майбутнього педагога (у підготовці до опікунсько-виховної діяльності) є: реалізація особистісно зорієнтованого підходу до виховання особистості, врахування індивідуальних особливостей майбутнього педагога, його творчих ідей, формування здатності вихователя до суб’єкт-суб’єктної взаємодії з дітьми, побудови доцільно організованого середовища, забезпечення успішної соціалізації дитини як виховного механізму, оперативного коригування процесу виховання, а також практичного втілення стосунків особистості із зовнішнім середовищем, створення умов для самостійності й активності здобувачів вищої освіти, зосередження уваги на національних традиціях, вільного вибору життєвої позиції, релігійної приналежності, ціннісних орієнтацій, усього, що характеризує гуманізацію як самогуманізацію. Наголошено, що процес соціалізації особистості як процес розвитку її соціальних можливостей (співіснування у соціумі, налагодження стосунків з людьми) у підготовці до опікунсько-виховної діяльності стає вартісним, якщо її свідомість звільняється від соціальних міфів та ілюзій, а ціннісні орієнтації наповнюються змістом, який передбачає культурне засвоєння дійсності та забезпечує головну мету життєдіяльності людини, формує її духовні орієнтири. Якщо специфіка соціалізації як виховного механізму полягає у зовнішніх соціальних впливах, що набувають певного особистого змісту, та конкретних соціальних явищах – формування особистих якостей, соціальних потреб, орієнтацій, соціальної активності, – тоді як особистісні цінності визначають її внутрішній світ, то формування якісної професійної підготовки майбутніх педагогів (здобувачів вищої освіти) до опікунсько-виховної діяльності передбачає забезпечення оптимальних умов для професійного саморозвитку, самоусвідомлення, самореалізації, особистісного зростання. Процес гуманізації свідомості особистості означає не лише культурне засвоєння дійсності, а й такі пріоритети молодих людей у їхньому ціннісному світогляді, які передбачають реальну побудову гуманних взаємин з іншими людьми, втілення духовно-моральних цінностей як найістотніших чинників поведінки людини у її практичному житті 2020-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/509 Название: Quality of higher medical education in Germany: realities and peculiarities Авторы: Федчишин, Надія Краткий осмотр (реферат): У статті проаналізовано рівень підготовки майбутніх лікарів у Німеччині, який базується на науковій основі та гарантованій якості підготовки фахівців медицини. Обґрунтовано, що медичне навчання закладає необхідний фундамент для медичної професії в середовищі, яке характеризується швидким науковим прогресом. Усвідомлення неможливості оптимальної реалізації визначених напрямів удосконалення системи професійної підготовки майбутніх лікарів в умовах традиційних навчальних планів, незважаючи на їх оновлення відповідно до нового законодавства, запропоновано огляд розробки й паралельної реалізації експериментальних навчальних планів, що здійснюється владою федеральної землі, в якій знаходиться ЗВО. Обґрунтовано цілі реформ та очікуваних результатів якісного удосконалення медичної освіти, врегулювання можливостей переходу від експериментального до традиційного навчального плану з урахуванням вимог післядипломної освіти, зарахування кількісних і якісних показників підготовки студентів, визначено об’єктивні оцінки ефективності навчальних планів у процесі апробації та реалізації кінцевих результатів. Пояснено, що до медичної кваліфікації належать як формування навичок і умінь в області наукових досліджень, так і підготовка персоналу для викладання, наукових розвідок. Професорсько-викладацький склад забезпечує викладання базових предметів та клінічних дисциплін й викладання предметів до клінічного та клінічного циклу забезпечують штатні викладачі. Якісна підготовка фахівця має відповідати стандартам вищої освіти, академічним вимогам, конституційному праву на медичне обслуговування 2020-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/506 Название: Education of a person in view of Vladimir Vernadsky Авторы: Невмержицька, Олена; Пагута, Мирослав Краткий осмотр (реферат): Сьогодення ставить перед людством серйозні завдання та виклики, пов’язані, зокрема, із екологічними проблемами, що стали наслідком виснажливого та екологічно небезпечного господарювання. Сьогодні значна частина населення земної кулі потерпає від нестачі питної води. Забруднене навколишнє середовище впливає на здоров’я населення земної кулі. А саме людство перманентно опиняється на межі катастроф: продовольчих, екологічних тощо. У таких складних умовах людина мусить переосмислити наслідки своєї господарської діяльності та взяти на себе відповідальність за все живе, що населяє планету Земля. На цьому наголошував ще великий мислитель кінця ХІХ – початку ХХ ст. В. Вернадський. Людина повинна усвідомити необхідність змін у світовідчутті та світобаченні. А це, своєю чергою, ставить нові завдання перед сучасною освітою, яка має сформувати ноосферний світогляд кожної особистості. Мета статті полягає у висвітленні поглядів Володимира Вернадського на освіту та виховання. Погляди на виховання особистості у творчій спадщині мислителя розглядаються в контексті розвитку ноосфери як етапу еволюції біосфери, вирішальним чинником розвитку якої стає розумна людська діяльність. Доведено, що покращення життя людей може відбуватися внаслідок зростання наукових знань. Для цього важливо змінити систему освіти, постійно удосконалювати, підвищувати роль її і значення. Вона повинна втілювати у собі не лише певну інформацію, якої стає щоразу більше, але й ціннісні орієнтири, серед яких особливої ваги надавав базовим – духовності, моральності, гуманізму. Виділено ідеї В. Вернадського, актуальні для сучасної освіти. Оскільки, на переконання мислителя, в умовах ноосфери зростає роль людства, яке має стати вирішальним чинником розвитку та збереження біосфери, учений стояв на позиції необхідності різнобічного розвитку кожної особистості. Ціннісне ставлення до людини, що є наскрізним у працях В. Вернадського, спонукає до пошуку виховного інструментарію, який дозволив би вихованцеві відчувати себе повноцінним учасником виховного процесу, у якому враховувалися б його потреби та інтереси. Доведено, що у процесі виховання має формуватися ноосферне мислення особистості. Аналіз спадщини В. Вернадського дозволив констатувати: людина з розвинутим ноосферним мисленням – це різнобічно розвинена особистість-творець, людина-гуманіст, людина-демократ, яка відстоює ідеали братства і свободи. 2020-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/504 Название: Academic plagiarism and self-plagiarism as elements of violation of academic integrity Авторы: Купрата, Надія; Менсо, Ірина Краткий осмотр (реферат): У статті проведено дослідження порушень академічної доброчесності таких, як “академічний плагіат” та “самоплагіат” як її складові елементи. З’ясовано, що етимологічно поняття “академічна доброчесність” складається з двох слів “академічна” і “доброчесність”, що робить його етично-науковим поняттям, а такі види порушення академічної доброчесності, як академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, обман, хабарництво відносять його до правової категорії. Поняття “академічна доброчесність” пов’язане з науковою порядністю, у тому числі навчальною, та має певну область дотику з правом інтелектуальної власності. Дотримання академічної доброчесності науковцями і освітянами стосується не лише моральних принципів та захисту інтересів інших осіб, а й пов’язане з честю і гідністю особи, яка дотримується принципів академічної доброчесності, сприяючи формуванню її ділової репутації у науковій та освітній діяльності. Проведено співвідношення понять “плагіат” та “академічний плагіат”. Розуміння поняття “плагіат”, що зафіксоване в Законі України “Про авторське право і суміжні права” істотно вужче, ніж розуміння академічного плагіату в освітніх законах. Водночас сфера застосування поняття “плагіат” набагато ширша, ніж “академічний плагіат”. Академічний плагіат обмежується об’єктами, колом суб’єктів та сферою застосування. Виділено характерні ознаки законодавчої дефініції поняття “академічний плагіат”, які в сукупності утворюють юридичну конструкцію академічного плагіату. З’ясовано, що поняття “самоплагіат”, закріплене в Законі України “Про освіту”, має англомовне походження і вперше з’явилося в США як студентський жаргон. Жоден нормативний акт зарубіжних країн не містить поняття “самоплагіат”, а для вітчизняного законодавства воно є нововведеним і викликало чимало дискусій у науковому середовищі. Обґрунтовано необхідність введення поняття “самоплагіат” до вітчизняного законодавства. Потреба в закріпленні поняття “самоплагіат” була викликана глибокою кризою академічної доброчесності в науковому та освітньому середовищі. Самоплагіат знижує довіру до наукових результатів, вводить в оману науковців, які використовують праці з самоплагіатом та сприяє необґрунтованому збільшенню результатів досліджень, що впливає на конкурентоздатність науковців в отримані фінансової підтримки для досліджень, при працевлаштуванні тощо. Визначено, що збільшення інформації у попередніх наукових дослідженнях не завжди є самоплагіатом. Повторний аналіз раніше опублікованих даних може бути зумовлений технологічним прогресом, новими науковими розробками, появою нових наукових теорій та ін. При вдосконаленні своїх попередніх праць необхідно розмежовувати старі та нові дані, чітко визначати актуальність їх використання 2020-01-01T00:00:00Z