КОМУНІКАЦІЯ, СПОРТ, ТУРИЗМ ЯК ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СТУДЕНТІВ ЗВО

Abstract

У статті розглянуто основи комунікацій, як професійної складової компетентності майбутніх фахівців. Показано, що професійна комунікація формується в процесі здобутих навичок, етичних норм та інструментів для ефективного обміну інформацією, що забезпечують взаєморозуміння, довіру та досягнення професійних цілей. Виділено спорт і туризм основними засобами які можуть забезпечити соціальну взаємодію студентів у закладах вищої освіти. Результати проведеного дослідження дають змогу стверджувати, що студенти, які активно займаються спортом та туризмом, демонструють вищий рівень соціальної адаптації, вони більш комунікабельні та готові до співпраці. Для ефективного налагодження зв’язків часто використовуються сучасні цифрові технології (соцмережі, відео, STEM) як мотивацію та координації спортивних заходів. Також розкрито види комунікації у професійному становленні здобувачів вищої освіти: навчальна комунікація (проектна робота, участь у семінарах та практикумах, майстер-класах та змаганнях). Такий підхід розвиває мислення студентів та вміння аргументувати свою позицію. Наукова комунікація формується завдяки спільним дослідженням студентів – це участь у конференціях, написання тез, науково-дослідних роботах. Означений підхід формує академічну спільноту, допомагає визначенню стилю комунікації у формальних і неформальних ситуаціях. Соціально комунікація розкриває значимість дозвілля – спорт, туризм, які допомагають адаптуватися до студентського життя, розвиває Soft Skills, формується вміння аргументувати свою думку під час дискусій. Показано, що вміння слухати, розуміти позицію іншого допомагає конструктивно вирішувати суперечки. Виділено важливість комунікації, спорту і туризму як засобів розширення соціальної взаємодії у формальних (офіційне, структуроване спілкування згідно за правилами субординації), інформальних (самоорганізоване здобуття особою навичок комунікації, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям) та неформальних ситуаціях (спонтанне, дружнє спілкування на основі спільних інтересів, без суворих правил і вимог). Окреслені ситуації регулюють освітнє середовище, формують професійні компетентності та задовольняють соціальні потреби здобувачів вищої освіти.