Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10324
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorЗакаляк, Наталія Романівна-
dc.contributor.authorСидор, Євген Володимирович-
dc.date.accessioned2026-07-02T12:26:32Z-
dc.date.available2026-07-02T12:26:32Z-
dc.date.issued2026-
dc.identifier.citationЗакаляк Н., Сидор Є. Аспекти фізичної терапії в геронтології та геріатрії. Шляхи розвитку рухової активності молоді України: матеріали VІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Дрогобич, 14 травня 2026 р. Дрогобич : По́світ, 2026. С. 425-432.uk_UA
dc.identifier.urihttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10324-
dc.descriptionСучасні демографічні процеси характеризуються стійкою тенденцією до старіння населення, що обумовлює зростання частки осіб похилого та старечого віку у структурі суспільства. Це, у свою чергу, супроводжується підвищенням поширеності хронічних неінфекційних захворювань, інвалідизації та зниження рівня функціональної незалежності. У зв’язку з цим проблема організації ефективної системи геріатричної реабілітації набуває особливої актуальності [1, 6]. Старіння є складним біологічним процесом, який супроводжується морфологічними, функціональними та метаболічними змінами в організмі. Вікові зміни охоплюють усі системи органів, зокрема серцево-судинну, нервову, опорно-рухову, дихальну. Знижується м’язова маса і сила, погіршується координація рухів, сповільнюються реакції, що підвищує ризик падінь і травм. Крім того, відзначається зменшення резервних можливостей організму та зниження адаптації до фізичних і психоемоційних навантажень [3]. Однією з ключових проблем геріатрії є мультиморбідність — поєднання кількох хронічних захворювань у одного пацієнта. Це значно ускладнює лікувально-реабілітаційний процес, потребує індивідуалізованого підходу та міждисциплінарної взаємодії фахівців [4]. Фізична терапія у геріатрії розглядається як ефективний засіб впливу на функціональний стан організму, спрямований на відновлення або компенсацію порушених функцій, підвищення рівня фізичної активності та якості життя. Вона базується на принципах індивідуалізації, безперервності, комплексності та раннього початку втручання [7]. Особливого значення набуває концепція функціонального підходу, згідно з якою основним критерієм ефективності реабілітації є здатність пацієнта до самостійного життя та виконання повсякденної діяльності. Саме тому сучасна геріатрична реабілітація орієнтована не лише на лікування захворювань, а й на підтримку активного довголіття та соціальної інтеграції [2, 5].uk_UA
dc.description.abstractУ статті висвітлено сучасні підходи до фізичної терапії в геріатрії як важливої складової комплексної реабілітації осіб похилого віку. Проаналізовано вікові анатомо-фізіологічні зміни організму, що зумовлюють зниження функціональних можливостей та формування мультиморбідності. Окреслено основні принципи, завдання та етапи фізичної терапії з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнтів. Обґрунтовано значення всебічної геріатричної оцінки як базового елементу планування реабілітаційного втручання та індивідуалізації програм фізичної терапії. Визначено роль фізичної активності у підтриманні функціональної незалежності, профілактиці ускладнень і підвищенні якості життя осіб літнього віку. Показано, що індивідуалізовані програми фізичної терапії сприяють збереженню автономності та соціальної активності пацієнтів.uk_UA
dc.language.isouauk_UA
dc.publisherДДПУuk_UA
dc.subjectгеріатріяuk_UA
dc.subjectфізична терапіяuk_UA
dc.subjectреабілітаціяuk_UA
dc.subjectмультиморбідністьuk_UA
dc.subjectфункціональний станuk_UA
dc.subjectлітній вікuk_UA
dc.titleАспекти фізичної терапії в геронтології та герпіатріїuk_UA
dc.typeСтаттяuk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові видання

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
4_Закаляк, Сидор.docx52,02 kBMicrosoft Word XMLПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.