Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10391
Назва: Дослідження динаміки великих рухових функцій у дітей з дитячим церебральним паралічем під впливом засобів фізичної терапії
Автори: Закаляк, Наталія Романівна
Фігура, Оксана Андріївна
Чопик, Роман Володимирович
Герасименко, Олександр Сергійович
Масний, Олег Олегович
Ключові слова: дитячий церебральний параліч
спастична диплегія
рухова активність дитини
система кла­сифікації великих моторних функцій
фізична терапія
Дата публікації: 2024
Видавництво: ДДПУ
Бібліографічний опис: Закаляк Н.Р., Фігура О.А., Чопик Р.В., Герасименко С.О., Масний О. О. Дослідження динаміки великих рухових функцій у дітей з дитячим церебральним паралічем під впливом засобів фізичної терапії. «Health & Education» № 2 (2024). стор. 157-166 DOI https://doi.org/10.32782/health-2024.2.20 (Фаховий, категорія «Б», зі спеціальності 227 Терапія та реабілітація).
Короткий огляд (реферат): У статті розглянуто дослідження динаміки великих рухових функцій у дітей з дитячим церебральним паралічем під впливом засобів фізичної терапії. Основним завданням реабілітації хворих на дитячий церебральний параліч є оптимальна адаптація дитини до наявного дефекту за допомогою своєчасної компенсації когнітивних, комунікативних і рухових порушень. У хворих на дитячий церебральний параліч рухові порушення проявляються у вигляді різних синдромів та їх поєднань. Метою нашого дослідження було підвищити ефективність фізичної терапії в реабілітації хворих на дитячий церебральний параліч із вираженими руховими порушеннями. Оцінити структурно-функціональні зміни у спастичних м'язах нижніх кінцівок і динаміку великих моторних функцій за шкалою GMFCS у хворих на дитячий церебральний параліч із вираженими руховими порушеннями. Методи дослідження. Нами було відібрано для педагогічного експерименту 126 дітей, хворих на ДЦП, із вираженими руховими порушеннями. Виділено три групи: основну групу (ОГ) - 40 хворих, контрольну групу (КГ) - 45 хворих, групу порівняння (ГП) - 41 хворий. Тривалість реабілітації - 21 день. ОГ пацієнтів отримувала фізичні вправи, які розвивають м’язову силу, зміцнюють зв’язковий апарат, поліпшують рухливість у суглобах, а крім того отримували клімато-бальнеолікування, пелоїдотерапію, масаж, методи апаратної фізіотерапії; ГП отримувала фізичні вправи на координацію рухів, стимулюючі нервові центри, крім того отримували клімато-бальнеолікування, пелоїдотерапію, масаж, методи апаратної фізіотерапії; КГ отримувала комплексне санаторно-курортне лікування, що включає клімато-бальнеолікування, пелоїдотерапію, масаж, методи апаратної фізіотерапії. Для динаміки реабілітаційного процесу застосовували тестування до і після курсу реабілітації. Результати дослідження. У пацієнтів контрольної групи не виявлено статистично достовірної динаміки в руховому статусі, й позитивної динаміки також не було виявлено за шкалою GMFCS. У ГП статистично достовірно знизилися прояви спастичності поперечносмугастої м'язової тканини, збільшився обсяг пасивних рухів у суглобах нижніх кінцівок, але є погіршення показників м'язової сили в антагоністах. Статистично достовірної динаміки за шкалою GMFCS не було виявлено. У ОГ статистично достовірно покращилися показники, що характеризують стійкість під час вставання, повороту, нахилу тулуба, зменшилося розгойдування і нестійкість у фронтальній площині; крокові рухи стали більш симетричними; достовірної динаміки за шкалою GMFCS не було виявлено, проте відзначено підвищення середнього показника.
Опис: Нині дитячий церебральний параліч (ДЦП) превалює в структурі неврологічних захворювань, що призводять до дитячої інвалідності. У всьому світі визначається тенденція зростання захворюваності [1]. Впровадження нових діагностичних і терапевтичних технологій сприяло значному прогресу. охорони здоров'я плода і новонародженого. Розроблено і широко застосовуються в практиці методи інтенсивної терапії новонароджених, які народилися в асфіксії, з внутрішньочерепною травмою, недоношеними або з екстремально низькою масою. Завдяки науковим і практичним досягненням у даний час у багатьох клініках світу виживають 70% дітей, які народилися в терміни від 22 до 28 тижнів гестації. Це, у свою чергу, зумовлює збільшення кількості хворих на ДЦП, але призводить до зменшення можливості надання амбулаторного та стаціонарного лікування таких дітей [2]. Основним завданням реабілітації хворих на ДЦП є оптимальна адаптація дитини до наявного дефекту за допомогою своєчасної компенсації когнітивних, комунікативних і рухових порушень [2, 4, 5, 6]. У хворих на ДЦП рухові порушення проявляються у вигляді різних синдромів та їх поєднань. Патологічний м'язовий тонус призводить до обмеження пасивних і активних рухів у сегментах кінцівок, формування контрактур і деформацій, що обмежує рухову сферу хворого [7, 8]. У літературі не описано методів і способів реабілітації щодо оптимального поєднання різних способів впливу на м'язовий апарат дитини, хворої на ДЦП, з метою розширення її рухових можливостей, що є особливо актуальним для розвитку рухових навичок. Тому існує необхідність вивчення впливу різних методів фізичної терапії хворих на структурно-функціональну активність м'язового апарату нижніх кінцівок, розвиток рухових можливостей хворих на ДЦП зі спастичною диплегією. Це дасть змогу підвищити ефективність реабілітації хворих на ДЦП із вираженими руховими порушеннями. Існують різні визначення ДЦП. Численні автори у своїх роботах вказують, що рухові розлади у хворих на ДЦП пов'язані з ураженням головного мозку в перинатальному періоді [9, 10, 11, 12]. Кількість хворих на ДЦП становить у середньому 2,2 - 3,3 на 1000 новонароджених. Причиною захворювання можуть бути кілька патологічних чинників, як у комбінації, так і можливе виокремлення в окремих випадках провідної причини хвороби. Дія ушкоджувальних чинників безпосередньо залежить від термінів внутрішньоутробного розвитку плода. Найбільш критичними періодами є період імплантації (7-12 дні), період утворення зачатків органів (3-6 тижні), період формування плаценти (12 тиждень), а також 20-24 тижні вагітності [1, 13]. На думку дослідників, серед чинників, що призводять до розвитку ДЦП, найбільш значущим є асфіксія плода. Антенатальна гіпоксія призводить до трофічної фетоплацентарної недостатності, яка перебігає з порушенням всмоктуваності та засвоєння поживних речовин через плаценту, дефіцитом транспорту кисню, що проявляється синдромом затримки розвитку плода та ушкодженням найуразливіших структур, якою є центральна нервова система. Внутрішньоутробна інфекція є одним із провідних чинників, що призводять до ризику розвитку ДЦП. Найбільшу увагу слід приділити так званим TORCH інфекціям: токсоплазмоз, краснуха, цитомегаловірус, герпес, які сприяють збільшенню прозапальних факторів, цитокінів в амніотичній рідині, а це призводить до порушення мієлінізації нервових структур головного мозку, загибелі розгалужень дендритів і аксонів та порушення синаптичних зв'язків між структурами головного мозку [14]. Нейрогуморальні зміни, що виникають під час вагітності, можуть призвести до порушення її нормального розвитку і бути причиною патології плода [15]. Останнім часом багато даних про ризик розвитку ДЦП при аутоімунних процесах. Це зумовлено появою в крові вагітної матері антитіл до структур центральної нервової системи та виникненням аутоімунного конфлікту між вагітною матір'ю і плодом [16].
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10391
Розташовується у зібраннях:Наукові видання

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
22 (1).pdf401,79 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.