Бар'ери для впровадження нутрітивного сринігну в практику фізичних терапевтів в Україні

Abstract

Анотація. Мета. Дослідження спрямоване на виявлення та аналіз основних перешкод, що заважають інтеграції нутритивного скринінгу та консультування в щоденну практику фізичних терапевтів в Україні, а також оцінку рівня готовності фахівців до впровадження моделі «Реабілітаційної нутриціології». Методи. Застосовано дизайн крос-секційного анонімного опитування (n=108), адаптованого за методологією Томаса та співавт. (2006). Дослідження включало блоки: соціально-професійний профіль, тест знань (19 питань), оцінку власного способу життя терапевта та аналіз частоти впровадження нутритивних втручань. Окремо проведено компаративний аналіз освітнього стандарту 227 (2022) та міжнародних протоколів (APTA, AOTA). Результати. Середній рівень нутритивних знань фахівців є недостатнім (43,43 бала зі 100). Найбільші прогалини виявлено у діагностиці мальнутриції: 79,6% (86/108) респондентів не знають ролі сироваткового альбуміну, 58,6% (63/108) не володіють критеріями клінічно значущої втрати ваги. Головними бар’єрами визначено дефіцит навчального часу (66,9% не вивчали предмет), обмеженість тривалості сеансу та відсутність чітких міжпрофесійних протоколів. Встановлено позитивну кореляцію між особистим здоровим харчуванням терапевта та частотою консультування пацієнтів (r = 0,16). Висновки. Подолання бар’єрів потребує модернізації магістерських програм ОПП 227 через впровадження модулів із нутритивної підтримки та симуляційного навчання. Рекомендовано інтеграцію швидких інструментів (MNA-SF, MUST) у щоденну практику для підвищення ефективності відновлення, особливо при саркопенії та післяінсультній реабілітації.