Український культурний антропонімікон Дмитра Павличка

Abstract

У статті власні імена в поезії Дмитра Павличка розглядаються як один із найвиразніших засобів образотворення, інформативно та інтелектуально найбільш насичена одиниця поетичного мовлення, здатна акумулювати асоціативно-образний потенціал художнього тексту; основну увагу зосереджено на онімах, які є знаками національної історії та культури (усебічно проаналізовано імена українських письменників і культурних діячів). Особливо акцентовано момент трансформації власних назв у поетоніми та з’ясовано способи їх семантичної і символічної актуалізації. Моє ім’я. Можливо, це немало, Бо проти смерті це ім’я жиє Д. Павличко