Антропоцентричний підхід до дослідження метафори як віддзеркалення внутрішнього досвіду поета: теоретичний аспект

Abstract

етафора є одним із найважливіших образотворчих засобів мови. Для позначення метафоричного перенесення використовувано цілу низку термінів: художня, поетична, індивідуальна, індивідуально-авторська, мовна, оказіональна, метафора стилю. Проте традиційний термін художня метафора виглядає найбільш універсальним, оскільки включає характеристики, відбиті в інших термінах (індивідуальний і творчий характер, оказіоанальність як неповторність, належність до певного типу тропів). Новітні дослідження у сфері теорії метафори спрямовані на виявлення особливостей функціювання її в різних мовних умовах. Найцікавішими вважаємо дослідження з антропоморфної метафори, оскільки її побутування на сучасному етапі вбирає в себе не лише лінгвістичний складник, а й закономірності розвитку науки загалом. У процесі аналізу виявлено, що метафора, поєднуючись з іншими стилістичними прийомами (з анафорою, синтаксичним паралелізмом, різними видами повтору, рядами однорідних членів речення, градацією), слугує для прояву суб’єктивної авторської модальності. Вживання різних типів метафори з експресивною метою заслуговує на особливу увагу. Результати дослідження свідчать, що метафора є невід’ємним складником сучасного поетичного дискурсу, її характеризує високий ступінь експресивної наповненості, а також надзвичайно важлива роль в організації віршованого тексту.