Pragmatics of personal pronouns in the discourse of the press secretary of the White house

Abstract

У статті окреслено коло учасників політичного дискурсу. Показано, що мовці-адресанти у політичному дискурсі не є однорідними, оскільки перебувають на різних ступенях політичної ієрархії. Виділено поняття «адресант-ретранслятор». Підкреслено, що для досягнення цілей політичного дискурсу важливе значення мають експресивні граматичні засоби, зокрема займенники. Актуальність дослідження пов’язана з тим, що особливості мовлення учасників політичного дискурсу, котрих можна класифікувати як адресанти-ретранслятори за виконуваними функціями, ще мало досліджені. Метою розвідки є вивчення специфіки функціювання особових займенників у мовленні прессекретарів Білого дому США шляхом зіставлення з мовленням президентів США. Дослідження здійснено з залученням статистичних методів та методів дискурс-аналізу. Показано, що президенти США користуються займенником I частіше ніж прессекретарі. Вони послуговуються цим займенником для створення або захисту власного іміджу, іміджу своєї команди, демонстрації рішучості, лідерства, відповідальності, підкреслення унікальності власної позиції, привернення уваги. Прессекретарі орієнтовані на створення й захист іміджу президента. Найчастіше це відбувається шляхом надання аудиторії якісної характеристики президента, звіту про його діяльність відповідно до ситуації і від власного імені. Відзначено, що як прессекретарі, так і президенти найчастіше вживають займенник I з такими дієсловами: think, say, believe, know. Особовий займенник he як реалізатор функції персуазивності в мовленні досліджуваних осіб практично не вживано. Основні відмінності стосовно використання особових займенників у мовленні прессекретарів і президентів стосуються особового займенника I. Натомість значної різниці у вживанні особових займенників we, they та дихотомії we – they між прессекретарями і президентами не зафіксовано.