Мислеобраз «мова – слово» у поетичній творчості Дмитра Павличка та формування ідентичності учнів на уроках української мови в закладах загальної середньої освіти

Abstract

Магістерську роботу присвячено різногранній інтерпретації мислеобразів МОВА – СЛОВО в поетичних текстах Дмитра Павличка крізь призму авторських аксіологем з урахуванням контексту та позатекстових чинників. Практичний досвід лінгвостилістичного аналізу збірки поета «Мова» екстрапольовано в дидактично-виховну площину – формування стійкої ідентичності учнів. Зазначено, що мислеобрази МОВА – СЛОВО в поетичній творчості та риторичній практиці Дмитра Павличка поєднують глибокі фольклорні та художньо­літературні традиції, репрезентують специфічні ознаки мислеобразної експлікації – універсальність, багатоаспектність, авторську інтеграцію, особистий досвід переживання духовно-ментальних феноменів. Обґрунтовано належність лексем слово, мова, а також пісня до одного мислеобразного блоку; зафіксовано домінанту мислеобразної пари; виокремлено конструктивні значення та частотність уживання мислеобразів в текстах; простежено основні асоціативні кореляти: мова (слово) – зброя, мова (слово) – зерно, мова (слово) – вогонь; мова (слово) – святість. Зроблено узагальнення, що майже в кожному конкретному випадку актуалізується спільна ознака (сема) – націєтвірна і націєзахисна функція рідної мови, материнського слова, пісні, народжених в праглибинах народного духу з любові до рідної землі, а мислеобразна пара МОВА – СЛОВО у візії Д. Павличка постає як універсальна форма втілення національної ідеї, як «нації безсмертне житіє».