Імперативи формування інтегрованого інвестиційного клімату в національній економіці повоєнного періоду

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячено обґрунтуванню теоретикометодологічних і прикладних засад державного регулювання імперативів формування інтегрованого інвестиційного клімату в національній економіці повоєнного періоду на основі системного аналізу сприятливості інституційних, фінансово-економічних та правових умов для активізації інвестиційних процесів з урахуванням викликів повоєнного відновлення та визначення стратегічних пріоритетів і механізмів державного впливу на формування сприятливого інвестиційного середовища, що забезпечує узгодження внутрішніх та зовнішніх інвестиційних потоків, підвищення інвестиційної привабливості країни і сталий соціально-економічний розвиток у довгостроковій перспективі. Удосконалено теоретико-методичні засади дослідження інвестиційного середовища шляхом обґрунтування поняття інтегрованого інвестиційного клімату як системної багатовимірної категорії, що відображає сукупність умов, чинників та взаємозв’язків, які визначають можливості й ризики інвестиційної діяльності на національному та регіональному рівнях; запропонований підхід передбачає декомпозицію інтегрованого інвестиційного клімату на окремі взаємопов’язані складові (політикоінституційну, фінансово-економічну, виробничо-ресурсну, інноваційнотехнологічну, транспортно-логістичну та соціокультурну) інвестиційного середовища та його перевагами є можливість комплексної оцінки інвестиційних умов, ідентифікації їх структурних дисбалансів, забезпечення міждисциплінарного підходу до аналізу інвестиційних процесів, а також формування більш цілісних аналітичних та управлінських рішень у сфері інвестиційної політики. Визначено, що інвестиційний клімат є складною економічною категорією, архітектоніку якої формує широкий перелік елементів низки середовищ макроекономічної системи (політико-інституційного, фінансовоекономічного, виробничо-ресурсного, інноваційно-технологічного, транспортно-логістичного, соціокультурного). Відтак, інвестиційному клімату притаманна інтеграційна основа, а його регулювання уможливлює формування цілісного сприятливого макроекономічного середовища для інвестування. Базовими постулатами (принципами) інтегрованого інвестиційного клімату є: стабільність політико-правової та економічної системи; захист прав інвесторів; ефективність та прозорість регулювання інвестиційних процесів; соціальна відповідальність та сталість розвитку; державна підтримка інвестицій в інноваційно-технологічну модернізацію. Поглиблено методичні засади формування державної політики забезпечення економічної безпеки інвестиційних процесів, зокрема, на відміну від усталеної практики оперування аспектами інвестиційної безпеки, розроблено підхід, що передбачає узгодження індикаторів, складових та завдань державної політики з відповідними етапами інвестиційного процесу (планування, розроблення інвестиційного проєкту, освоєння інвестицій, залучення інвестицій, отримання дозволів, введення об’єктів в експлуатацію, забезпечення окупності інвестиційної діяльності); такий підхід дозволяє посилити цілісність та послідовність управлінських дій, зменшити ризики невідповідності між стратегічними завданнями і практичною реалізацією інвестиційної діяльності, а також підвищити рівень стійкості інвестиційного середовища до внутрішніх і зовнішніх загроз. Розроблено методико-прикладні засади планування державної інвестиційної політики шляхом розробки методичного підходу до формування стратегічних імперативів інтегрованого інвестиційного клімату в національній економіці; на відміну від існуючих підходів, ідентифікація стратегічних імперативів здійснюється за окремими складовими інвестиційного середовища та узгоджується з досягненням головної мети державної політики у цій сфері – створення цілісного, структурно збалансованого й інвестиційно привабливого середовища, здатного забезпечити ефективне залучення інвестицій, їх освоєння та раціональне використання для потреб структурної модернізації й сталого розвитку національної економіки; такий підхід дозволяє підвищити результативність стратегічного планування та забезпечити довгострокову стійкість інвестиційних процесів. Детерміновано чинники, а також тенденції, які гальмують формуванню в Україні інтегрованого інвестиційного клімату. Визначено, що слабкими сторонами інвестиційного розвитку економіки України слід вважати наступні: порівняно незначні обсяги інвестування, рівень яких скоротився в динаміці майже удвічі за 2013-2024 рр. з 31,3 млрд дол. США до 13,3 млрд дол. США; незадовільний стан інвестування у нематеріальні активи у галузях, які формують науково-інноваційний потенціал розвитку національної економіки (на нематеріальну компоненту припадало лише близько 4-5 % обсягів капіталовкладень); низька інвестиційна активність у пріоритетних галузях економіки з високим рівнем доданої вартості (у 2024 році проти 2013 року обсяги капіталовкладень у переробну промисловість знизились на 63,1 % з 5,6 млрд дол. США до 2,1 млрд дол. США); незначну роль фінансово-кредитних установ у наданні коштів для реалізації інвестиційних проєктів (у 2024 р. за рахунок кредитів банків та інших позик було профінансовано лише 3,8 % капітальних інвестицій в Україні); зниження рівня інвестування за рахунок капіталовкладень з-за кордону (частка прямого іноземного інвестування за кошти інвесторів – нерезидентів в період повномасштабного вторгнення зійшла практично до нуля та становила лише 0,1 % або 12,7 млн. дол. США й 17,2 млн. дол. США у 2022- 2024 рр.); нарощення просторово-галузевих диспропорцій у зв’язку з переміщенням промислового капіталу зі сходу в центр та на захід України. Виявлено характеристики інтегрованого інвестиційного клімату національної економіки за результатами експертного опитування через інтерв’ювання 35 керівників підприємницьких структур та провідних фахівців з питань інвестування та ідентифіковано найбільш вагомі перешкоди/бар’єри процесів інвестування у розрізі складових інвестиційного середовища. Підтверджено, що в Україні реалізується доволі комплексна державна інвестиційна політика, спрямована на активізацію процесів залучення, покращення структурних характеристик та підвищення ефективності використання інвестиційного капіталу й ресурсів шляхом популяризації інвестиційного потенціалу національної економіки в цілому та у зрізі регіонів й пріоритетних галузей, впровадження норм і регламентів ЄС у сфері інвестиційної діяльності, орієнтованих на спрощення інвестиційних процесів. Водночас, результати оцінювання якості державної політики формування в економіці України інтегрованого інвестиційного клімату дозволили детермінувати її вади. Серед них домінантне місце займають перешкоди політико-інституційної, фінансово-економічної та інноваційнотехнологічної складових інтегрованого інвестиційного клімату. Удосконалено форми та способи застосування інструментарію публічно-приватного партнерства в системі реалізації стратегічно значимих інвестиційних проєктів. З цією метою визначено найбільш прийнятні сфери реалізації проєктів, сформовано пул практичних рішень щодо стратегічно важливих інвестиційних ініціатив в Україні та обґрунтовано прикладні інструменти, використання яких забезпечує активізацію і масштабування практик публічно-приватного партнерства у процесі формування інтегрованого інвестиційного клімату національної економіки; перевагами запропонованого підходу є можливість оптимізації взаємодії між державними та приватними структурами, зниження інституційних і фінансових ризиків, підвищення ефективності використання ресурсів та створення передумов для довгострокового розвитку стратегічно важливих галузей і регіонів. Дістали подальше розгортання концептуальні структурні характеристики інтегрованого інвестиційного клімату шляхом здійснення типологізації чинників його формування, обрання системи методів (адміністративно-правових, організаційних, фіскальних, грошово-кредитних, інформаційних, інфраструктурних) та найбільш раціональних інструментів регулювання в їх межах, що дозволило визначити їх функціональну спрямованість, забезпечити комплексність механізмів впливу на інвестиційне середовище та підвищити результативність інструментів державної інвестиційної політики в умовах сучасних викликів та обмежень. Розвинуто методичні засади аналізування державної інвестиційної політики, коли на відміну від традиційної практики оперування показниками обсягів та структури капітальних інвестицій (як критеріями ефективності), розроблено й апробовано методичний підхід, що передбачає ідентифікацію позитивних практик, а також виявлення вад і недоліків державної політики формування інтегрованого інвестиційного клімату за його ключовими складовими: політико-інституційною, фінансово-економічною, виробничоресурсною, інноваційно-технологічною, транспортно-логістичною та соціокультурною; це дозволяє здійснювати більш об’єктивну, комплексну та структуровану оцінку якості інвестиційної політики, підвищувати її адаптивність до викликів і формувати цілеспрямовані управлінські рішення. Набули подальшого розвитку практичні рекомендації з реалізації державної інвестиційної політики за рахунок обґрунтування структури та змістового наповнення організаційно-економічного механізму реалізації системної інвестиційної політики держави, коли метою організаційного блоку механізму є забезпечення узгодженості інституційних рішень, координації дій органів державної влади та створення ефективних організаційних умов для залучення інвестицій, тоді як економічний блок спрямований на формування фінансово-економічних стимулів, інструментів підтримки та регулювання інвестиційної діяльності; досягнення мети механізму здійснюється на засадах поетапного впровадження засобів і заходів, що змінюють ситуацію у напрямі формування цілісного, структурно збалансованого та привабливого інвестиційного середовища, підвищення економічної безпеки національної економіки в умовах війни, її модернізації в період повоєнної відбудови та зростання якості життя населення.