Тенденції розвитку вищої технічної освіти в Німеччині

Abstract

У дисертації здійснено комплексний аналіз проблеми розвитку технічної освіти в Німеччині, у зв’язку з чим обґрунтовано теоретикометодологічні засади аналізу проблеми дослідження та провідні засади реалізації моделей вищої технічної освіти в контексті сучасних вимог ринку праці. Визначено провідні наукові підходи до проблеми дослідження: системний, структурно-функціональний та синергетичний. З’ясовано зміст та сутність поняття компетентності та компетенцій у контексті підготовки фахівців у закладах вищої технічної освіти. Визначено характерні ознаки підготовки фахівців у закладах вищої технічної освіти – багатофункціональність, належність до метаосвітньої галузі, інтелектоємність, багатомірність, підтверджену синергетичним змістом процесу. Сформульовано висновок, що зазначену багатомірність розвитку вищої технічної освіти визначає кілька чинників: забезпечення якості теоретичної підготовки та практично спрямованого навчання в технічних університетах Німеччини, потреба у використанні сучасних методів навчання, зв’язок з виробництвом, сучасне інформаційне забезпечення освітнього процесу, тенденції розвитку міжнародної мобільності та академічної співпраці закладів вищої технічної освіти. Структуру вищої технічної освіти Німеччини схарактеризовано як федералізовану; обгрунтовано думку, що вона функціонує на засадах доступності, високої якості надання освітніх послуг, свободи побудови індивідуальних освітніх траєкторій студентами. Сукупність закладів вищої технічної освіти Німеччини представлено в дослідженні в різних класифікаціях за кількома критеріями: за критерієм інституційності – державний (домінуючий) та приватний сегменти; за організаційнофункціональним критерієм – класичні університети (Universitäten) та фахові прикладні вищі професійні школи (Fachhochschulen). Визначено особливості акредитаційних процедур та системи оцінювання якості вищої технічної освіти в Німеччині, та її інформаційнотехнологічне забезпечення. З цією метою обґрунтовано особливості акредитаційних процесів у системі вищої технічної освіти в Німеччині. Встановлено, що притаманна Німеччині акредитаційна система може бути представлена в сукупності трьох складових / рівнів: на рівні Конференції міністрів федеральних земель Німеччини (КМН) відбувається вирішення загальних питань про вимоги до загальнонімецької системи вищої освіти; на рівні Фонду для акредитації навчальних програм у Німеччині (Stiftung zur Akkreditierung von Studiengängen in Deutschland) відбувається акредитація акредитаційних агенцій та формування переліку вимог до системи оцінювання якості освіти; на рівні Акредитаційних агенцій здійснюється безпосередня акредитація освітніх програм з підготовки фахівців технічного профілю. Відзначено, що до акредитації освітніх програм технічного профілю залучаються не лише власне німецькі акредитаційні агенції, але й австрійські та швейцарські (наприклад, ACQUIN, AACSB та ін.). Проаналізовано співвідношення сучасних інформаційних ресурсів (засобів цифрової презентації, систем управління освітнім процесом, програмного забезпечення, електронних тестів та кейсів, хмарних ресурсів тощо) в реалізації освітніх програм технічного профілю в університетах Німеччини. Сформульовано висновок про постійне оновлення комплексу сучасних ІКТ в технічних університетах, як-от: Digitaler Lehrraum (нім. Цифрова аудиторія), BYOD (Bring Your Own Device) (нім. Принеси свій пристрій), LectureCapture (нім. Запис лекції), Moodle, Mahara, PINGO, Augmented Learning (Augmented-Reality-App), Wiki-server та інших. Здійснено компаративний аналіз освітніх програм у системі вищої технічної освіти Німеччини й України. Проаналізовано специфіку вищої технічної освіти у вітчизняних університетах; з цією метою вивчено основи нормативно-правового забезпечення технічної освіти в Україні, можливості встановлення європейської моделі технічної освіти в Україні. Сформульовано висновок про перспективні напрями розвитку вітчизняної вищої технічної освіти: регулювання термінів і змісту навчання з боку студентів, введення міждисциплінарних освітніх програм, введення он-лайн / дистанційної / віртуальної моделей навчання як альтернативи традиційним освітнім програмам в університетах. Підкреслено роль і значення змішаної моделі освітнього процесу; проаналізовано модель дуальної освіти в технічних університетах Німеччини, в сукупності чотирьох її типів: моделі подвійного навчання, кооперативної моделі, праце-орієнтованої моделі, та заочної практико орієнтованої моделі. Відзначено про роль і значення змішаної моделі навчального процесу в технічних університетах Німеччини, що передбачає активне впровадження сучасних інформаційних технологій у процесі професійної підготовки фахівців технічного профілю. Здійснено порівняльну характеристику освітніх програм підготовки майбутніх фахівців у технічних університетах в Німеччині й Україні. Сформульовано висновок про те, що організація й планування освітніх програм в системі вищої технічної освіти Німеччини є досить уніфікованими в частині кількісних параметрів та загальних вимог. Проаналізовано типову освітню програму технічного профілю «Інформатика» в німецьких університетах та здійснено компаративний аналіз суміжної освітньої програми «Інженерія програмного забезпечення» у вітчизняних університетах. Доведено, що освітньо-професійні програми українських та німецьких університетів суттєво різняться кількістю кредитів та обсягом навчального матеріалу, який мають опанувати студенти задля успішного оволодіння технічними професіями. Існують також і схожі елементи змісту професійної підготовки: форми контролю, форми організації освітнього процесу (лекції, практичні, семінарські заняття) та можливість проходження виробничих практик. З’ясовано специфіку застосування методів педагогічної компаративістики (історико-етнологічного, проблемного, методів контекстуального аналізу та класифікації, методу динамічного аналізу) для формулювання основних тенденцій розвитку вищої технічної освіти в Німеччині та можливостей його використання в подальшому розвитку вітчизняної вищої технічної освіти. З урахуванням основних проблем та складнощів у формулюванні зазначених тенденцій (територіальна віддаленість досліджуваного об’єкта, науковий суб’єктивізм в оцінці змісту та перспектив розвитку досліджуваних феноменів, різницю в реалізації методів дослідження) в дослідженні обґрунтовано провідні тенденції розвитку вищої технічної освіти Німеччини на основі здійсненого компаративного аналізу: 1) тенденція до дедалі більшої відкритості університетів для усіх стейкхолдерів – студентів (формування власної індивідуальної траєкторії навчання), роботодавців (активне впровадження моделей дуальної освіти), викладачів (залучення до процесу викладання провідних науковців та професіоналів-практиків), - включно зі створенням моделей дуальної освіти; 2) тенденція до впровадження інноваційних моделей та сучасного інформаційно-технологічного забезпечення освітнього процесу; 3) тенденція до інтернаціоналізації освітніх програм та акредитаційних процедур освітніх програм технічного профілю. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше на основі наукового аналізу представленої в роботі джерельної бази здійснено комплексне дослідження науково-теоретичних основ, понятійного апарату, змісту та специфіки діяльності закладів вищої технічної освіти Німеччини як цілісного, системного, складного нелінійного феномена; схарактеризовано особливості змісту освітніх програм технічного профілю у закладах вищої освіти Німеччини в контексті сучасних глобалізаційних процесів; здійснено аналіз технологічного, інформаційного та організаційного забезпечення вищої технічної освіти Німеччини; обґрунтовано провідні тенденції розвитку вищої технічної освіти Німеччини й України в контексті європейських освітніх процесів; удосконалено зміст базових понять дослідження та методику компаративного аналізу вищої технічної освіти в Німеччині та Україні; подальшого розвитку набули: уявлення про чинники становлення, зміст та специфіку вищої технічної освіти зарубіжних країн в загальноєвропейському та світовому контексті.