Вивчення модерністичної драматургії Володимира Винниченка на уроках української літератури

Abstract

Збагнути масштабність і суть творчої спадщини В.Винниченка можна тільки з урахуванням усього політологічного доробку митця, і, звісно, його іпостасі як неповторної особистості, чиї поривання, діяльність (хай і не надто результативна, з погляду історичної реальності), подальші роздуми були орієнтовані на втілення ідеї українського суверенітету. Останню він розумів як ресурс у досягненні цілі. Вже в цих основоположних ідеях закладено зерно парадоксальності: самі тексти художніх творів, як і щоденників Винниченка, дають підставу твердити про захист ним суверенності, самодостатності особистості як такої. За багатьма зовнішніми ознаками драми В.Винниченка мабуть таки ближчі західноєвропейській так званій новій драмі, ніж українській класичній традиції.