Художній світ поеми “Енеїда”: від Вергілія до Івана Котляревського

Abstract

Поема “Енеїда” існує у європейській літературі у різних ідейно-естетичних вимірах. Її трансформація від Вергілієвого твору до творіння Івана Котляревського – надзвичайно цікавий і складний шлях. “Енеїда” Вергілія та “Енеїда” Котляревського – це два безсмертних шедеври світової літературної скарбниці, які потягом усієї історії розвитку літератури привертали увагу критиків і читачів, бо обидва порушують вічні моральні проблеми людства, знайомлять людство з історією, духовними надбаннями та менталітетам народів. Поема Котляревського – цілісне явище, що дає по-своєму цілісну картину національного життя України. Зрозуміло, що ідейно-естетичною основою розкриття характерних граней дійсності в бурлескно-травестійному творі є сміх, народний гумор у його загальнонаціональному значенні. “Енеїда” Івана Котляревського міцно спиралася на досягнення старої літератури, продовжувала її традиції, але стала якісно новим художнім явищем української літератури: вона була написана не книжною, а народною мовою, у ній подавалася нова естетична концепція дійсності й людини, нова філософія буття українського народу.