Націоцентрична інтенціональність поезії Петра Скунця у 1970 – 1990-х роках: методично-виховні аспекти

Abstract

Петро Скунць ніколи не піддався зневірі і писав. Писав крізь «хугу і біду». Звичайно, тонус його віршів інколи понижувався, а тон споважнів. Надії шістдесятих давно розвіялись, та й молодість потроху вже минала. Молодим залишався тільки ліричний герой – молодим душею, хоч і споважнений досвідом. Якраз у глуху північ брежнєвського етапу окупації і з’являються дві книжки поезій, сповнені «скунцівським» духом. Поета ламали – та він не здався. Він знову боровся і жив. Саме його уміння «воювати» різними засобами на національно-захисному фронті тішило і вселяло надію, що його бойова муза ще довго й надійно служитиме українській справі.