Музейна педагогіка як засіб формування компетентностей освітньої галузі «Природознавство» в учнів базової школи

Abstract

З’ясовано, що проблематика формування компетентностей учнів засобами музейної педагогіки упродовж останнього століття викликає значний інтерес дослідників. Як педагогічний феномен її вивчають за різними напрямами. Будучи міждисциплінарною галуззю, вона стала предметом дослідження різних наук – музеології, педагогіки, психології, філософії, соціології тощо. З огляду на це історіографія проблеми музейної освіти, особливо шкільного періоду, передбачає вивчення результатів досліджень декількох генерацій педагогів, психологів, філософів та інших суспільствознавців. У процесі дослідження доведено, що означена проблематика обсервувалася у таких напрямах: теоретико–методологічні праці про розвиток та становлення музейно-педагогічних процесів; історіографічні праці (вітчизняні та зарубіжні), у яких розкрито періодизацію історії виникнення та становлення музейної педагогіки; фундаментальні дослідження, у яких обґрунтовано основи сучасної практики вітчизняного та зарубіжного досвіду співпраці школи та музею; аналіз сучасного стану елементів музейної педагогіки у шкільних підручниках природничих дисциплін для учнів базової школи; закладення підвалин для наукового дослідження класичних та сучасних інтерактивних музеїв природничого профілю. Аналіз літературних джерел вітчизняних та закордонних науковців дав змогу уточнити основну дефініцію дослідження «музейна педагогіка». Її розглядаємо як технологічно-інноваційну галузь науки, зорієнтовану на навчально-виховний процес в умовах музейного простору, яка передбачає засвоєння знань, умінь та навичок і безпосередній вплив на дитину з метою навчання усвідомлення цінності культурного надбання, формування почуття відповідальності, самостійності, виховання особистості та підготовки до дорослого життя. Основними складовими музейної педагогіки є такі термінологічні поняття: музейна освіта, музейна комунікація, музейна експозиція, музейне середовище, музейний простір, музейно-педагогічна діяльність, музейний педагог, музейний урок, музейна аудиторія, музейна психологія, музейна соціологія, музейна філософія, детерміновані культуротворчим та музейно-історичним досвідом, ступенем освіти і виховання, які особистість набуває у соціокультурному й освітньому середовищах. На підставі аналізу основних теорій в дисертаційному дослідженні визначено підходи, завдання, принципи, функції й умови музейної педагогіки, а також обґрунтовано складові співпраці школи та музею у межах педагогічної діяльності з метою заохочення учнів до навчальної діяльності. Головним фактором і початковою ланкою музейної педагогіки є музей, який має визначальне значення завдяки новій концепції музею, яка виконує освітню, дослідницьку та комунікативну роль, здійснюючи формування дитини на основі культурних вражень, і розглядається по-сучасному, як «посередник» та «вихователь суспільства». Іншим ключовим фактором музейної педагогіки є освітній процес у закладах загальної середньої освіти, складовими і взаємодоповнювальними елементами якого виступають усі навчальні предмети (головно природничого спрямування). Місія та функціональні завдання музею є співзвучними з освітньо-виховною НУШ. Такі риси, як освіченість, вихованість, патріотичність, національна свідомість повинні формуватися спільною діяльністю школи та музею. Практична реалізація цієї діяльності зумовлює необхідність застосування нетипових, інноваційних підходів до навчальної діяльності дітей, різних форм і методів, спрямованих на навчання, розвиток та виховання особистості. Окрему увагу приділено аналізу розвитку музейної педагогіки, виявлено наявність універсальних і специфічних характеристик, які свідчать, що навчальний процес шкільної освіти здійснюється в дусі усталених уявлень. Вивчення базових ідей і принципів музейної педагогіки дало змогу виявити найбільш визначальні характеристики музейної освіти для шкільної аудиторії. Доведено, що до основних засобів музейної педагогіки у процесі викладання природничих дисциплін для учнів базової середньої освіти належать навчання за межами школи, походи на природу, екскурсії у музеї чи будь-які інші науково-культурні заклади, використовуючи при цьому засоби музейної педагогіки. Завдяки такій організації навчального процесу формується широкий погляд на результати навчання, які є основою для успішності у подальшому житті, охоплюючи тісніші взаємини між учителем та учнями. Подано авторське визначення формування компетентностей галузі природничих наук засобами музейної педагогіки: здобуття знань, застосування умінь та навичок на основі експозиції, природничих матеріалів музейної цінності, природних явищ, що сприяє візуалізації, розвиває мислення, а також вирізняється позитивним впливом для провадження навчальної та подальшої діяльності, формуванням важливих життєвих цінностей, здійсненням духовного та морального виховання, соціалізації у суспільстві учнів середніх загальноосвітніх шкіл, а також сприяє успішній реалізації музейнопедагогічного процесу. У роботі проаналізовано освітній проєкт Державного стандарту базової середньої освіти, зокрема освітню галузь «Природознавство», призначену для базової середньої освіти, та можливості впровадження засобів музейної педагогіки. Зазначено, що при такій організації навчального процесу важливо зважати на такі факти: по-перше, навчальний зміст предметів природничого циклу повинен відповідати етапу пізнавального розвитку учня, відповідно до цього важливо обирати правильні форми і методи роботи з учнями; по-друге, між дисциплінами та їх введенням у навчальний процес існує значний віковий діапазон. У роботі обґрунтовано, що музейна педагогіка як освітньо-науковий процес передбачає взаємодію дитини з освітніми закладами. Така взаємодія сприяє розвитку особистісних потреб, можливостей та інтересів, схильностей, враховуючи своєрідність та індивідуалізм особистості шкільного віку, і передує безпосередньому впливу на виховний процес учня, формування знань, умінь, практичних навичок, сприяє розвитку творчих здібностей у різних галузях. І, що не менш важливо, під час відвідування музеїв чи інших культурних закладів розширюється сфера зацікавлень до культури, прищеплюються повага до цінності власної культури, зароджується відповідальність у дитини як громадянина. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що: вперше комплексно досліджено освітній процес базової школи засобами музейної педагогіки; розроблено генезу розвитку музейної педагогіки в освітньому процесі на основі джерельної бази дослідження, упорядковано понятійно-категорійний апарат; проаналізовано стан дослідженості проблеми музейної педагогіки; деталізовано зміст і понять, що розкривають проблему і специфіку формування компетентностей засобами музейної педагогіки, з’ясовано освітньо-виховний потенціал музейної педагогіки в навчальному процесі; уточнено зміст сучасного стандарту базової середньої освіти засобами музейної педагогіки, навчально-природничих дисциплін; обґрунтовано прогресивні освітні здобутки проєктної співпраці «школа-музей» світового значення для учнів базової школи; проаналізовано навчальні підручники природничих дисциплін базової середньої освіти та використання засобів музейної педагогіки у шкільних підручниках освітньої галузі «Природознавства» задля практичного використання у сучасних реаліях, охарактеризовано природничі музеї у якості навчання засобами музейної педагогіки та можливість їхньої співпраці зі шкільними закладами у межах навчальної програми; доведено, що музейна педагогіка для учнів базової середньої освіти в системі шкільної освіти є важливою метою, а соціально-історичну природу розвитку системи музейної педагогіки визначено як стійку сукупність, наповнену специфічними науково-культурними компонентами; подальшого розвитку набули удосконалення форм і методів навчання засобами музейної педагогіки в сучасних освітніх закладах. Практичне значення дослідження полягає в тому, що його матеріали розширюють і доповнюють уявлення про особливості освітнього процесу у закладах освіти України і дають змогу вдосконалити зміст та організацію навчального процесу педагогічних працівників, учнів, а також студентів закладів вищої освіти. Результати дослідження можуть бути використані в освітньому процесі вищих навчальних закладів, професійно-технічних навчальних та загальноосвітніх закладах для удосконалення змістових та організаційно-методичних засад навчально-виховного процесу. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані під час викладання дисциплін «Педагогіка», «Історія педагогіки» у вищих навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах та загальноосвітніх закладах. Здобуті у процесі дослідження дані можуть бути використані у процесі розробки навчально-методичних рекомендацій, навчальних планів для педагогів освітньої галузі «Природознавство» та підготовки нових праць теоретико-методологічного та методичного характеру, присвячених вивченню музейної освіти: статей, монографій, навчальних посібників, підручників тощо.