Гіпотеза техно-гуманітарного балансу як запорука модернізації філософії техніки

Abstract

Метою статтіє концептуальний аналіз гіпотез про техно-гуманітарний баланс Акопа Назаретяна й Ніка Бострома як запорука модернізації традиції філософії техніки. Необхідно аргументувати когерентність технологій і цінностей в умовах формування та розвитку глобального цивілізаційного світобачення. Методологічними засадами дослідження є трансгуманізм, екзистенціалізм, прагматизм, критичний раціоналізм, антропологія технологій і постмодер-на медіатеорія. Наукова новизна. Здійснено критичний аналіз підходів до вивчення технічного прогресу та його впливу на розви-ток суспільства. Гіпотеза техно-гуманітарного балансу Наза-ретяна наголошує на залежності сталого розвитку суспільства від механізмів саморегуляції. Другий підхід обумовлений міжнародним трансгуманістичним рухом і новим розумінням сутності людини й техніки в концепції екзистенційного ризи-ку Ніка Бострома. Такий ризик зумовлений насамперед людсь-кою необізнаністю, яку необхідно подолати за допомогою нових технологій. Ідеї технологічного алармізму мають поступити-ся раціональним аргументам трансгуманістичного дискурсу. Технології не відчужують людину від особистості, а лише поши-рюють її присутність у життєсвіті. Висновки. В актуальному сьогоденні технологічного постмодерну дуаліcтичне розмежу-вання техніки і людини втрачає сенс. Техно-гуманітарний баланс варто розглядати як відкрите питання аксіологічної еволюції. Варто погодитися з Бостромом у тому, що саме людина, а не техногенна цивілізація є причиною екзистенційного ризику. Немає суперечностей між соціальною системою та технічним прогресом. Такий підхід володіє евристичним потенціалом для сучасних інтердисциплінарних досліджень, зокрема, у філософії техніки. Водночас загальний проєкт суспільної модернізації реалізується лише за умови, що ціннісна свідомість громадян подолає консервативні фрейми на користь раціональності