Становление Я как анагогия индивидуального и апология всеобщего

Abstract

Мета. У статті розглядається становлення індивідуального Я як унікальної індивідуалізації загального, вод-ночас найбільш проблемною є підстава єдиної неповторності особистості, конституювання якої в реальному історичному часі відбувається як втеча від загального і реалізується у формі конкурентної боротьби зі світом і з іншими людьми. Методо-логія. За посередництвом критико-аналітичної експлікації інтелектуальних засобів цих проєктів і порівняльного аналізу їх у світлі традиційних для філософії проблем осмислення при-роди і свободи людини виявляється натуралістичний редукціо-нізм, обґрунтовується значущість активності людини. У центр потрапляє проблематика способу мислення, взятого не в інстру-ментально-технологічному вимірі, але в антропологічному ключі. Наукова новизна. Виділяються дві інтенції – у реальний світ за межі самого себе, і самосвідомість – рефлексивний рух, звернений на самого себе, але сам цей суперечливий і двосічний рух є таким, що породжує Я. Ф.Т. Михайлов ставить у центр феномен звернення, сутнісні параметри якого інтерпретують-ся як зустрічний рух діяльності та спілкування, через що обґрун-товується настанова діяльнісного персоналізму, коли активний стан дії, спрямованої предметно, обертається пасивним станом дії безпредметної, коли дія перетерплюється на собі і в собі – Я не фіксується як предмет, оскільки не «стоїть перед» як пред-мет, а охоплює і саме конституювання Я, що охоплює світ, висуває в центр феномен освіти як турботу про дитинство. Висновки. Логіка конкурентної боротьби зі світом, що робить акцент на індивідній унікальності, заводить у глухий кут без-силля – індивідуалізоване Я можливе як звернення до загального: як відновлення і відродження досвіду класичної спадщини думки і чуттів, як відповідальність кожного за спільну долю і викорі-нення досвіду зла і ненависті, які утримуються, за Г.В.Ф. Геге-лем, на вістрі одиничності.