Природа формалізму : філософсько-освітній вимір

Abstract

Мета роботи. У статті розглядається природа формалізму як явища в сучасному освітньому просторі, при цьому увага концентрується навколо категоріального розуміння «зовнішньої (формальної) форми». Методологія. Оскільки у центрі уваги – власне категоріальне розуміння співвідношення форми і змісту, подвоєння форми на форму змістовну і формальну, то у статті задіяна діалектико-логічна методологія. Важливим є те, що саме вона здатна оперувати категоріями не просто як «загальними поняттями», а як змістовними формами мислення, які тотожні у своєму рухові істотним формам буття як такого. Наукова новизна. Показано, що саме діалектико-логічний підхід до категорій групи «форма», а саме – «зміст» і «форма», «змістовна форма» і «формальна форма» – дає можливість у межах філософсько-освітнього дискурсу побачити дійсну природу формалізму, який відриває форму (зовнішню) від змісту і надає їй певного самостійного існування, що, своєю чергою, вводить в оманупедагогів. Стверджується, що поза власне категоріальним виміром розмови про «формалізм» (у тій чи іншій сфері) залишаться тільки «розмовами». Висновки. Формальна форма має певний зміст. Проте коли така форма видає саму себе за зміст як такий, – ми маємо справу з формалізмом. Особливо яскраво це видно в нинішньому освітньому процесі. Формалізм полягає у протиставленні зовнішньої форми самій суті справи, коли саме така форма і вважається суттю спра-ви. Тому формалізм крок за кроком руйнує освіту.