Orthodox parish communities as units of control over the marital mobility of the Ukrainian population of the XVIIIth - the first half of the XIXth centuries

Abstract

Мета дослідження. У статті порушено проблему територіальної належності людей до православних парафіяльних громад, які контролювали шлюбну мобільність українського населення XVIII ‒ першої половини ХІХ ст. насамперед із метою попередження незаконних вінчань і народжень. Методологія дослідження. Конструювання узагальненого образу православних парафіяльних спільнот відбувалося на раціональному та чуттєвому рівнях пізнання з дотриманням принципу об’єктивності. Було використано міждисциплінарні стратегії історичної антропології, методи критичного, структурного аналізу і деконструкції джерел. Інтерпретації та висновки ґрунтуються на матеріалах восьми архівних установ і документації директивно-розпорядчого, інформаційно-публікаторського напряму. Наукова новизна. Репрезентація нового погляду на православні громади одночасно викрила злободенні суспільні проблеми досліджуваного періоду, деякі з них є актуальними й сьогодні: жебрацтво, розпуста, злочинність, незаконні вінчання й дітонародження, дітозгубництво, розпад сімей унаслідок від’їзду одного з подружньої пари на заробітки тощо. Висновки. У XVIII ст. впроваджувалася засвідчувальна документація, яка дозволяла населенню законно мігрувати та одружуватися. Відповідно до цивільного законодавства, реєстрація шлюбу мала відбуватися у церквах, парафіянами яких були наречена або наречений. Набуття людьми членства в новій парафії відбувалося за умов оформлення відповідних документів-дозволів у зв’язку з переїздом, передислокацією військових частин, віддаленістю парафіяльного храму від громади, незадовільним станом церковного приміщення для проведення богослужінь тощо. Вагомими чинниками, які зумовлювали значні переміщення населення та можливі порушення матримоніальних вимог, були заробітчанський рух простолюду, а також втечі кріпосних селян. Міграціями відзначалися прикордонні населені пункти. У разі одруження залежних селян різних власників і зміни парафії наречених-кріпосних зобов’язували надати причту відпускні свідоцтва, листи купівлі-продажу селян або документи-звільнення особи з-під кріпосної залежності.