Social protection issues of military servicemen in supreme authorities activities of the UNR (december of 1918 - november of 1920)

Abstract

Мета дослідження. Важливою складовою політики держави у сфері військового будівництва є організація ефективного соціального захисту військовослужбовців. Тому метою статті є висвітлення діяльності у цій галузі вищих органів влади Української Народної Республіки періоду Директорії. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, логічності, наукової об’єктивності в оцінках минулого, критичного підходу до наявних джерел, зокрема, офіційних законодавчих актів вищих органів влади УНР, праць учасників та очевидців подій.Наукова новизна статті полягає у тому, що проблема соціального захисту військовослужбовців Армії УНР хоча посідала одне із ключових місць у діяльності вищих органів влади УНР – Директорії і уряду – Ради Народних Міністрів не стала об’єктом окремого наукового дослідження, а подавалась у контексті військової політики та військового будівництва загалом або ж у руслі соціальної політики держави. Висновки. Питання соціального захисту військовослужбовців постійно перебували у полі зору вищих державних органів влади УНР періоду Директорії. Держава намагалася через прийняття відповідних законів зробити службу в армії престижною, підвищити статус військовика у суспільстві не тільки у матеріальному, але й суспільному плані. Однак несприятлива ситуація на фронтах, критичне внутрішнє та зовнішньополітичне становище держави не дали можливості реалізувати прийняті законопроєкти