Volyn during World War I: cultural, educational aspects through the prism of prosopography

Abstract

Метою дослідження є охарактеризувати просопографічний аспект культурноосвітньої та просвітницької діяльності українських мілітарних і громадських структур на Західній Волині у роки Першої світової війни та з’ясувати роль окремих представників галицької та місцевої (волинської) інтелігенції у національному житті регіону. Методологію дослідження сформували принципи історизму, системності, загальнонаукові методи логіки, авторської об’єктивності, спеціально-історичні методи (історіографічного аналізу, історико-системний, хронології, історико-генетичний). Наукова новизна полягає у тому, що вперше проаналізовано культурно-освітню та просвітницьку діяльність українських мілітарних і громадських структур на Західній Волині у роки Першої світової війни та з’ясувати роль окремих представників галицької, наддніпрянської й місцевої (волинської) інтелігенції у національному житті регіону. Висновки. Особливістю легіону Українських січових стрільців стала його активність не лише як збройного формування на фронтах Першої світової війни, а й як чинника українського національного руху. Одним із завдань, яке ставили перед собою усуси, – національне самоусвідомлення і серед самих січовиків, і серед українців тих теренів, куди вони потрапляли у ході воєнних дій. Цьому сприяла присутність яскравих представників інтелігенції. Саме завдяки їх зусиллям 1916 – 1918 рр. на Волині вдалося досягнути успіхів у культурно-освітній сфері. Делеговані січові стрільці стали самовідданими організаторами суспільно-політичного життя в краї та носіями української національної ідеї. Самовіддана праця галичан та наддніпрянців Д. Вітовського, М. Гаврилка, М. Саєвича, С. Сидорович, І. Крип’якевича та інших стала підґрунтям зростання українського руху на Волині у міжвоєнний період та у роки Другої світової війни.