Unusual Nazism: Ukrainian National-Socialist Workers’ Party in the post-war Donbas

Abstract

Мета статті полягає у дослідженні надзвичайно цікавого феномена повоєнного українського суспільства – спроби створення на Донбасі й Слобожанщині підпільної Української націонал-соціалістичної робітничої партії (УНСРП). Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, багатофакторності, конкретності, науковості та всебічності. Використано такі загальноісторичні методи: історико-порівняльний, ретроспективний, проблемний, мікроісторичного аналізу. Наукова новизна: ввівши до наукового обігу низку нових архівних матеріалів із колекцій Галузевого державного архіву Служби безпеки України, було висвітлено цілком новий епізод з історії антирадянського руху опору на Сході України в перші роки після завершення Другої світової війни – діяльність УНСРП, яка не була пов’язана з українським націоналістичним підпіллям і не підпорядковувалися його керівництву. У статті здійснено реконструкцію основних епізодів, пов’язаних з виникненням підпільної партії, її структурою, діяльністю, ідеологією, завданнями. Висновки. Проаналізовані документи органів радянської держбезпеки й установчі матеріали УСНРП дають підставу стверджувати, що основним ініціатором створення нелегальної партії став уродженець Луганщини Броніслав Боглачов-Стогнєєв, який під час служби в Червоній армії перебував на території Рівненщини й, очевидно, захопився ідеями незалежності України, які намагався адаптувати до потреб рідного йому робітничого середовища східних областей України. Створювана ним нелегальна партія не вирізнялася націоналізмом чи расизмом, національною або культурною нетерпимістю, а своєю риторикою і баченням майбутнього суспільного устрою більше нагадувала лівих популістів. Боротьба за незалежність для Б. Боглачова-Стогнєєва і групи його нечисельних послідовників була радше засобом для розв’язання пекучих соціальних проблем мешканців Сходу, Півдня і Центру України (ліквідація колгоспів, приватна власність на землю, приватна торгівля, поліпшення соціального забезпечення робітників тощо), а не самоціллю. Партія декларувала збройні методи боротьби зі сталінським режимом, проте жодного разу не застосувала зброї або не зробила спроби розгорнути повстання. Уся підпільна активність обмежувалася виготовленням програмних документів, формуванням структур і спробою заволодіти фінансовими засобами, потрібними для подальшої нелегальної роботи.