Protection of Childhood in the “Ruska Pravda”: Historical and Legal Aspects

Abstract

Мета статті – розглянути історичні обставини формування “Руської Правди”; встановити особливості впливу християнства на розвиток законодавства із захисту дітей; визначити основні риси “Руської Правди” з точки зору відповідальності неповнолітніх. Наукова новизна дослідження вбачається у представленні наукових дискусій щодо проблеми встановлення місця “Руської Правди” серед джерел права неповнолітніх. Методологія дослідження базується на використанні аналітичної та синтетичної критики історичних документів. Використано методи зіставлення та порівняння різних списків і редакцій “Руської Правди”, які збереглися до нашого часу і в різні історичні періоди вносилися до різнотипових збірників законодавства, що формували основи “руського права”. Висновки. У результаті проведеного дослідження вдалося встановити, що звичаєве право – це перша спроба законодавця створити сукупність правил нормального функціонування суспільних відносин у державі, заборонених для порушення, та сформувати алгоритм реагування на невиконання передбачених норм. Зародження звичаєвого права для тогочасного суспільства було міцним поштовхом, який вивів державу на новий рівень взаємовідносин, у тому числі – міжнародних. Окремої уваги заслуговує також те, що звичай за юридичною силою прирівнювався до закону. З’ясовано, що актуалізація неповнолітніх осіб як повноцінних об’єктів законодавчого впливу означала би для цього часового проміжку визнання їх повноцінними членами суспільства. З одного боку, це б розширило суб’єктний склад “образ”, з іншого – принципово змінило би курс суспільства, що могло мати не зовсім бажані наслідки для князівства. Визнання за чоловіком центрального місця спрощувало встановлення меж відповідальності та обрання міри покарання, саме тому жінки і діти, які мали стосунок до цього чоловіка, піддавалися певним репресіям як додатковий вплив на правопорушника. Це було прямим порушенням принципу індивідуалізації покарання, а тому незвичне і недопустиме для усвідомлення в сучасній державі. Встановлено, що “Руська Правда” фактично не виділила неповнолітніх в окрему категорію суб’єктів кримінальної відповідальності. Простежено історичні обставини формування та розвитку давньоруського законодавства. Виокремлено причини, у зв’язку із якими християнство мало вплив на законотворчу роботу. З’ясовано основні риси “Руської Правди” з точки зору відповідальності неповнолітніх, якими є: 1) відсутність чіткого уявлення про суспільно небезпечне діяння та його потенційні наслідки; 2) відсутність індивідуалізації покарання та остаточної диференціації його меж залежноі від виду правопорушення; 3) відсутність неповнолітніх осіб у суб’єктному складі кримінальних правопорушень; 4) відносна гуманність та демократичність; 5) інтегрований і актуалізований християнський концепт у нормах давньоруського законодавства.