Ad Fontes: source capacity of the first General Census of the Russian Empire population of 1897

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати колективність нових методів перерахунку підсумків Першого всеросійського перепису населення Російської імперії 1897 р. заради уточнення ступеню кризи станової структури суспільства та рівня формування нового індустріального суспільства в підросійській Україні кінця ХІХ ст. Методологія дослідження визначається тим, що всі демографічні феномени, зафіксовані переписом 1897 р., розглядаються у контексті історичних подій і відображають їхні наслідки, тобто йдеться про індустріальну модернізацію. Автори виходили з необхідності використання нових методів перерахунку підсумків перепису для аналізу соціальних наслідків індустріальної модернізації в українських губерніях Російської імперії, які базуються на пристосуванні методів демографічної статистики до обробки масиву даних перепису 1897 р. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії застосовані нові методи перерахунку підсумків перепису 1897 р. для характеристики тенденцій і наслідків зміни соціальної структури суспільства внаслідок індустріальної модернізації. Це уможлививло скоригувати сформовані в історіографії уявлення про соціальні наслідки першого пореформеного 40-ліття 1861 – 1897 рр. Висновки. Дослідження підтвердило тезу про практичну невичерпність інформативних можливостей такого специфічного історичного джерела, як підсумки демографічних переписів населення на противагу панівній в середовищі істориків думки щодо їх обмеженості через визначене спрямування програми перепису. Для перерахунку підсумків перепису було запропоновано три нові методи. Перший зводиться до групування виділених у переписі 64 груп занять до визначальних щодо наслідків модернізації кластерів (груп) отримання прибутків – це державна служба, громадська діяльність, фінанси, промисловість, будівництво, транспорт і зв’язок, сфера послуг і доіндустріальні галузі. На прикладі великих і середніх міст (Одеси, Харкова, Катеринослава і Кам’янець-Подільського) було доведено, що перепис зафіксував значний прогрес в індустріальній модернізації міста, хоча в соціально-економічній сфері зберігався чималий сектор традиційного суспільства. Дію другого методу перерахунків перепису продемонстровано на прикладі Харківської губернії. Для аналізу мобільності різних станів населення та їх ролі у формуванні модерних соціальних структур, у тому числі урбанізації, було перераховано відомості підсумкової таблиці перепису “Розподіл населення за станами та місцем народження”. Внаслідок було уточнено стан мобільності населення загалом та окремих його верств, з’ясовано роль місцевого населення і мігрантів у формуванні нових індустріальних центрів, передусім Харкова. Застосування третього методу перерахунків даних перепису Катеринослава (Дніпра) і Кам’янець-Подільського, зведених у таблиці “Розподіл населення за станами та соціальним становищем”, дало змогу виявити нові нюанси в динаміці розкладу станів традиційного суспільства і становленні нових соціальних елементів індустріальної доби та суттєво доповнити усталені в історіографії уявлення щодо тенденцій формування модерної соціальної структури