The soviet special services' propaganda and sabotage espionage activities in the territory of Western Volyn (1919 - 1921)

Abstract

Мета дослідження – на основі архівних матеріалів з’ясувати причини, характер та засоби поширення комуністичної пропаганди у прикордонних з УСРР західноволинських землях, показати форми і методи діяльності радянських спецслужб на Волині в період формування тут польської адміністрації. Методологія дослідження базується на принципах науковості, історизму, системності, верифікації. Використано загальнонаукові методи історичного пізнання: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння. Серед спеціально-історичних методів найбільш важливими для проведення дослідження стали історико-типологічний, історико-порівняльний, історико-хронологічний, історико-системний, історико-географічний. Наукова новизна статті полягає у введенні до наукового обігу архівних документів, які дають можливість з’ясувати роль Західної Волині в реалізації більшовиками завдання експорту комуністичної революції до Європи. Показано, що метою диверсійно-підривної діяльності радянських спецслужб на Волині у 1919 – 1921 рр. була дестабілізація регіону, ліквідація органів тимчасової польської адміністрації, встановлення радянської влади з подальшим приєднанням краю до УСРР. Висновки. У 1918 – 1921 рр. західноукраїнські землі стали об’єктом запеклого протистояння трьох держав – Польщі, України (УНР– ЗУНР) та Радянської Росії. Внаслідок поразки ЗУНР у польсько-українській війні (1918 – 1919) та Радянської Росії у польсько-радянській війні 1920 – 1921 рр. Західна Волинь та Східна Галичина увійшли до складу Польської держави. Поразка більшовиків у відкритому збройному протистоянні з Польщею не означала, однак, їх відмови від намірів поширення ідеології та практики комуністичного режиму до країн Європи. Одним із головних плацдармів для реалізації цих цілей стала Волинь. У період діяльності тимчасової польської адміністрації активну діяльність тут розгорнули більшовицькі агітатори і пропагандисти. Їх успіху сприяло кілька чинників: невизначеність міжнародно-правового статусу Волині, післявоєнна нестабільність, яка доповнювалася важким економічним становищем краю, прорахунки в діяльності польської тимчасової адміністрації, зловживання з боку польських військових і поліції, що вели до загострення польсько-українського протистояння і радикалізувало настрої місцевих селян. Роль більшовицьких агентів на території Західної Волині не обмежувалась лише розповсюдженням комуністичної пропаганди. Активну діяльність у прикордонних з УСРР теренах розгорнули радянські спецслужби з метою підготовки локальних збройних виступів. Спеціально вишколені диверсійні загони здійснювали терористичні акти, напади на органи державної влади, відділи поліції, військові частини, руйнували засоби комунікації та зв’язку. Архівними джерелами підтверджено, що більшовицький рух користувався значною підтримкою місцевого населення (особливо українських селян, у волинських містах – євреїв, а нерідко й поляків) і був помітною перешкодою у реалізації мети, яку ставив польський уряд щодо новоприєднаних теренів – зміцнення польської державності на східних землях та якнайшвидша інтеграція краю до складу Польщі.