Митрополит Андрей Шептицький і о. Кирило Селецький: взаємини на тлі процесів відновлення східного католицького монашества

Abstract

У статті схарактеризовано діяльність о. Кирила Селецького в контексті церковно-культурного життя другої половини ХІХ – початку ХХ ст. і розкрито вплив пароха на ієрархів Церкви. Закцентовано та тому, що ідеї душпастиря знайшли втілення у різноманітних інституціях – і не лише духовних, аби сприяти розвиткові українського суспільства: захоронках, читальнях, позичкових касах, громадських шпихлірах та ін. Особливу увагу зосереджено на взаєминах о. К. Селецького з митрополитом А. Шептицьким, їхніх спільних візіях щодо відновлення та розвиток чернецтва Української греко-католицької церкви, рівно ж на ролі та місії душпастирів серед народу.

Зазначено, що процеси, які нуртували у середовищах українців-католиків, починаючи із моменту заключення Берестейської Унії (1596) і донині, досліджені лише фрагментарно. Основна причина в тому, що в епоху розвитку історичних наук, – а це ІІ-га пол. ХХ ст., українська історіографія досліджувалася в контексті вчення марксизму-ленінізму. Після 1991 р. ґрону українських істориків випало нелегке завдання відтворити правдиву історію, зокрема й історію українців-католиків. Заново були відкриті сотні і тисячі видатних представників українців, пам’ять про яких було затерто радянським режимом. Однією із таких постатей є Кирило Селецький (1835–1918), греко-католицький священник, громадський і освітній діяч.

У науковій студії проведено паралелі між діяльністю о. Кирила Селецького та митрополита Андрея Шептицького. Спираючись на історичні факти та доводячи співпрацю видатних діячів, зроблено узагальнення, що саме ідеї о. Кирила, які полягали у популяризації думки про необхідність відновлення східного католицького монашества та покладення на відновлені структури виховної й освітньої ролі у суспільстві стали основою для діяльності Митрополита Андрея та бл. свмч. Климентія Шептицького.