Протокол деканальної візитації церков села Брониця (1909)

Abstract

Мета дослідження – встановлення значення візитаційної інформації для вивчення історії та культури парафіяльних храмів села Брониця. Методологія дослідження базується на аналітичній та синтетичній критиці історичного документа і зіставлення інформації із тогочасними статистично-описовими джерелами. Наукова новизна вбачається у запровадженні вперше до широкого обігу актового документа – протокола деканальної візитації, яке структурно розкриває складові компоненти парафіяльної організації. Висновки. Протокол деканальної візитації слід розглядати як комплексне джерело інформації, яке подає відомості до біографії пароха (роки народження, хіротонії та прибуття на парафію, статус урядування); про матеріальний стан храму та сакральних і освітніх будівель при ньому; про душпастирську працю священника (відправлення літургій, сповідання, катехизація, проповідування); про християнську духовність парафіяльної людності (частота участі у богослужіннях, поведінка на літургії, допомога в утриманні храму, організація мирянських інституцій при храмі, залучення дітей до слухання катехитичної науки та навчання у парафіяльній школі, шанобливе ставлення до Святих Тайн (сповіді, шлюбу, хрещення), повага до місцевих звичаїв та обрядів); про документообіг парафіяльної канцелярії (провадження метричних книг народження, одруження, смерті; реєстрів літургій, розпоряджень, передшлюбних оповідей, дітей шкільного віку). Окремо укладалися фінансові звіти про доходи та видатки церковної скарбниці, які щомісячно заслуховувалися на зборах церковного братства. Діяв подвійний контроль за церковними фінансами з боку як пароха, так і парафіян. Для обслуговування храмів була створена церковна прислуга: дяк, паламар, провізори. Особлива увага зверталася на стан парафіяльних будинків:помешкання пароха, господарські будівлі та шкільне приміщення. Загалом візитаційний опис парафії дозволяє розглядати її як найнижчу ланка церковної організації, при якій функціонували духовні, освітні та господарські інституції, які були спрямовані на збереження та розвиток національної релігійної ідентичності (українського греко-католицького віровизнання).