Українське представництво австрійського парламенту 1891–1897 рр. в умовах політики «нової ери»

Abstract

Проголошена в листопаді 1890 р. політика «нової ери», справила значний вплив на розвиток українського національного руху в Галичині, сприяла його активізації та модернізації. Мета статті – розкрити особливості діяльності українського представництва парламенту в 1891–1897 рр. під впливом політики «нової ери». Методологія дослідження полягає у використанні методів та принципів історичного пізнання. Використання загальнонаукових (індукції, дедукції, аналізу, синтезу, абстрагування) і спеціально-історичних (порівняльного, проблемнохронологічного) методів у поєднанні з науковими принципами (об?єктивності, історизму) дали змогу проаналізувати особливості участі народовців у виборчій кампанії 1891 р. та їх діяльність у парламенті крізь призму польсько-української угоди. Для визначення кількості виступів депутатів у статті використано математичний метод. Наукова новизна полягає в тому, що у статті використано протоколи австрійського парламенту, інформацію з українських і чеських періодичних видань та спогадів О. Барвінського і К. Левицького, які дали змогу віднайти нові закономірні процеси та явища. З?ясовано, що парламент став одним з плацдармів у боротьбі за здійснення положень «нової ери». Висновки. «Нова ера» визначила напрями діяльності українських депутатів Палати послів, які дотримувалися виваженої поміркованої політики щодо австрійського уряду на початковому етапі своєї парламентської діяльності. У грудні 1893 р. частина депутатів на чолі з Ю. Романчуком, незадоволена дрібними поступками уряду, відійшла від угоди та заявила про перехід до опозиції. Водночас «нова ера» сприяла потраплянню до парламенту молодого покоління українських політиків, а в Палаті послів вони входили до складу делегацій на зустріч з депутатами угорської частини Австро-Угорської монархії