Лемкознавчі студії в українській зарубіжній історіографії (1950–1980-ті рр.)

Abstract

Мета статті полягає у дослідженні становлення лемкознавства в закордонній українській історичній науці 1950–1980-х рр. як інтегральної складової української історичної регіоналістики. Методологічною осно-вою статті є принципи системності, історизму та компаративності із застосуванням культурно-історичного та порівняльно-типологічного методів. Наукова новизна статті полягає у спробі цілісної реконструкції становлення та розвитку академічного лемкознавства в діаспорних українознавчих центрах протягом 1950–1980-х рр. Висновки. Проведене дослідження дає підставу переконливо ствердити, що протягом 1950–1980-х рр. у країнах Північної Америки зуси ллями вихідців з регіону українських Бескидів було розпочато системне дослідження Лемківщини як унікального історико-культурного феномену. Цей процес мав два головні виміри – інституційний (організація громадських і дослідницьких інституцій, періодичних видань, музею) та концептуальний (всебічне обґрун тування історико-культурної єдності лемків з українством) виміри. Найбільш вагомим підсумком цієї довготривалої і наполегливої праці лемківських інтелектуалів, що представляли американські та західноєвропейські діаспорні осередки, була підготовка і видання фундаментальної енциклопедії лемківської історії та культури. Власне двотомна студія «Лем-ківщина: земля-люди історія-культура» остаточно утвердила в свідомості не лише пересічного читача-українця, але й представників західного екс пертного середовища розуміння Лемківщини як самобутнього українського історичного феномену.