Jewish landownership and interethnic relations in Kyiv Governorate at the end of the XIXth and the beginning of the XXth centuries

Abstract

Мета дослідження – полягає в аналізі способів набуття євреями землі та нерухомої власності в Київській губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., спробі дати пояснення негативного ставлення до євреїв через розгортання боротьби за землеволодіння, використовуючи при цьому архівні джерела. Методологія дослідження ґрунтується на загальноісторичних методах, зокрема, використанні методів історизму, порівняльного аналізу, структурного та типологічного методів, а також статистичному методі. Наукова новизна полягає в тому, що у статті на основі архівних та опублікованих джерел розкриваються способи та схеми набуття земельної власності євреями, які намагалися уникнути законодавчих утисків у Російській імперії. Робиться спроба пояснити негативне ставлення представників інших етнічних груп до євреїв у Київській губернії крізь призму здобуття ними землі, яка здавна символізувала свободу та багатство. Особливо актуальною ця проблема є на сучасному етапі, коли в українському суспільстві активно обговорюється питання відміни мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення та лунають гасла недопущення втрати національного надбання. Висновки. Отже, наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Київська губернія стала ареною зіткнення інтересів представників різних етносів, серед яких активними були євреї. Кількість єврейського етносу зростала, а його представники переважали у торговельних та економічних колах, особливо купецько-лихварського стану. Негативному ставленню до євреїв сприяли їхні спроби у різні способи уникнути законодавчих обмежень. Особливо гострим було питання набуття земельної власності євреями. Володіючи значними капіталами, євреї наштовхнулися на законодавчі обмеження владних органів Російської імперії, але в імперському законодавстві знайшли шпарину щодо права володіння землею і отримали можливість придбати її у Київській губернії. Існує чимало архівних документів, які переконливо доводять, що існувало два способи отримання землі у власність євреями. По-перше, укладання орендних угод на ім’я підставної особи, яка була християном. По-друге, укладання формальної орендної угоди на придбання маєтку або землі. Уклавши такі угоди, євреї мали можливість згодом отримати маєтки у повну власність завдяки боргам або смерті власника