Органи НКВС як інструмент сталінських репресій у західних областях України (вересень-грудень 1939 р.)

Abstract

У статті проаналізовано діяльність радянських органів державної безпеки в західних областях України у вересні-грудні 1939 р. Територіальні рамки роботи охоплюють Західну Волинь і Східну Галичину, за радянським адміністративно-територіальним поділом, запровадженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 р., – Волинську, Дрогобицьку, Львівську, Ровенську, Тернопільську й Станіславську області Української РСР. Мета роботи – з'ясувати роль органів НКВС у системі сталінських політичних репресій. Методологія: стаття базується на теорії тоталітаризму та принципах, сформульованих Карлом Фрідріхом, у ній використовуються традиційні загальнонаукові та спеціально-історичні методи. Наукова новизна статті полягає у залученні оригінального документального матеріалу з центральних державних архівів Російської Федерації та Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Висновки. Становлення радянської тоталітарної системи в західних областях України супроводжувалося формуванням репресивного апарату, який забезпечував неухильне виконання політичної волі більшовицької партії і залишався її надійним та безжальним «караючим мечем». Основу органів внутрішніх справ склали оперативно-чекістські групи, які вступили на територію Західної України з передовими частинами Червоної армії і виконували спеціальні політичні завдання, здійснювали «зачистку» зайнятих земель від «класово ворожих елементів». Ці групи спиралися на місцеві загони робітничої гвардії та сільські збройні дружини, до яких входили насамперед представники незаможних верств населення, що прихильно ставилися до радянської влади. У жовтні 1939 р. було створено ширшу мережу оперативних груп, які охоплювали основні населені пункти регіону, а після формально-юридичного приєднання Західної України до СРСР – цілісну систему органів внутрішніх справ, потужний карально-репресивний апарат.