Військово-технічна співпраця України та НАТО: теорія, практика (1997-2004)

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати загальні тенденції військово-технічної співпраці України з НАТО на зламі ХХ–ХХІ ст. Методологія дослідження базується на використанні історико-порівняльного та методів аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна. Відзначено, що керівництво нашої держави розглядала Північноатлантичний альянс як найбільш ефективну структуру колективної безпеки в Європі, а головною метою військово-технічного співробітництва мало стати забезпечення національних інтересів і безпеки держави, оснащення Збройних Сил та інших військових формувань сучасним озброєнням і військовою технікою, іншими товарами військового призначення, розвиток експортного потенціалу військово-промислового комплексу, підвищення науково-технічного та технологічного потенціалу оборонної галузі України. Висновки. Окреслено законодавчі та нормативно-правові ати, які заклали фундамент військово-технічної співпраці України та НАТО, серед яких – Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення військово-технічного співробітництва України з іноземними державами» (1999), Указ Президента України «Про розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері військово-технічного співробітництва з іноземними державами» (2002), Концепція військово-технічного співробітництва України з іноземними державами на період до 2010 року (2003). Наголошено, що головними проблемами військово-технічного співробітництва України з іноземними державами у досліджуваний період стали невизначеність оборонної політики держави та недосконале державне управління.