Моделі фемінності в гендерній політиці сталінського режиму

Abstract

Мета дослідження – виокремити моделі фемінності в гендерній політиці сталінського режиму стосовно сільської частини західноукраїнського жіноцтва в перше повоєнне десятиліття. Проаналізувати способи і методи їх конструювання засобами партійної пропаганди. Робота ґрунтується на соціокультурній та феміністській методології, яка передбачає вивчення суспільства з позиції урахування його багатокомпонентності, зокрема такого важливого стратифікаційного параметру, як «гендер». Крім того, методологічними орієнтирами дослідження виступають принципи історизму, системності, науковості, верифікації, а також на використання загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) і спеціально-історичних (порівняльного, хронологічного та історико-системного) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії гендерної політики сталінського режиму у західних областях України в період пізнього сталінізму розглядаються моделі фемінності, конструйовані радянською пропагандою у контексті формування концепту «радянська жінка». Висновки. Гендерна політика сталінського режиму стосовно сільської частини західноукраїнського жіноцтва у перше повоєнне десятиліття була спрямована насамперед на залучення жінки до процесу радянізації регіону. Вона носила виразно мобілізаційний і етократичний характер. Засобами партійної пропаганди суспільству нав’язувався наратив емансипованої радянської жінки, рівноправної з чоловіком у Радянському Союзі, на противагу «пригнобленій наймичці польських панів» періоду «панської Польщі». Використовуючи традиційний набір інструментів з агітаційно-пропагандистського арсеналу, влада методично і цілеспрямовано працювала над формуванням образу «радянської жінки». У результаті було сконструйовано кілька основних моделей фемінності з притаманною їм інферсією гендерних ролей – «жінка-активістка», «жінка-колгоспниця», «жінка-керівник».