Чоловічі монастирі Львівської єпархії у ранньомодерному суспільстві: релігійний аспект

Abstract

Мета дослідження – з’ясувати аспекти релігійної функції чоловічих чернечих спільнот Львівської єпархії (православної та унійної) у локальному середовищі у кінці XVI – першій чверті XVIII ст. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та міждисциплінарності. Використано також підходи, характерні для досліджень історії локальних соціальних груп. Наукова новизна статті полягає у спробі дослідження, із залученням маловідомих та неопублікованих джерел, релігійної функції монастирів на теренах Львівської єпархії. Висновки. До найважливіших аспектів релігійної діяльності чоловічих монастирів Львівської єпархії належала душпастирська праця, котра у досліджуваний період була ще мало поширеним явищем. Душпастирство ченців на парафіях ініціювали церковні ієрархи, або фундатори парафії, рідше – самі парафіяни. Важливою релігійною функцією чернечих спільнот були заупокійні богослужіння, котрі відправляли у монастирях на прохання вірних, вписаних у монастирські пом’яники. На прикладі пом’яника Підгородищенського монастиря можна ствердити, що невеликі обителі користувалася популярністю переважно у селян чи духовенства із довколишніх населених пунктів, меншою мірою – міщан чи шляхти. Важливу роль чернецтва у релігійній свідомості різних станів ранньомодерного суспільства підтверджують тестаментові записи на користь монастирів. Помітну роль при їх укладанні відігравала особиста релігійність конкретних осіб. Шляхта і міщани часто обирали обителі за місце свого останнього спочинку. Визначальним у цьому виборі були як родинні пов’язання з обителями, так і особиста релігійність. Помітне місце у релігійній свідомості тогочасного соціуму відігравали щорічні «празники» (престольні свята монастирів), у котрих численно брали участь представники усіх станів тогочасного суспільства.