Династична політика Марка Аврелія

Abstract

Метою пропонованої статті є проаналізувати династичну політику Марка Аврелія. Методологія дослідження полягає у дотриманні принципів історизму та наукової об’єктивності, використання загальнонаукових (методи аналізу та синтезу) та спеціально-історичних методів, серед яких: проблемно-хронологічний, порівняльний та ретроспективний. Наукова новизна: у статті вперше в українській історіографії розглянуто династичну політику Марка Аврелія та з’ясовано еволюцію його поглядів на питання спадкування імператорської влади. З’ясовано, що суть підходу Марка Аврелія до проблеми спадкування імператорської влади можна окреслити так: якщо прав на спадкування імператорської влади конкретна особа має більше, ніж будь-хто інший і немає вагомих підстав це спростувати, – ця особа повинна цю владу успадкувати. Висновки. Династична політика Марка Аврелія була логічною і послідовною. Її мета полягала у недопущенні внутріполітичних потрясінь, які могли б бути викликані боротьбою за імператорську владу і призвести до громадянської війни. Спершу він зробив ставку на Луція Вера, який, як і він сам, був усиновлений попереднім імператором Антоніном Пієм. Він зробив Луція Вера своїм співправителем та видав за нього свою дочку. Загроза потенційного конфлікту у боротьбі за владу між сином Марка Аврелія Коммодом та Луцієм Вером зникла разом зі смертю останнього. З цього часу династична політика Марка Аврелія полягала у забезпеченні майбутнього переходу імператорської влади до його сина, Коммода. Смерть Марка Аврелія не призвела до жодних потрясінь у державі. Коммод став одноосібним правителем, не зустрівши жодного опору, отримавши державу у досить стабільному становищі.