Психолого-педагогічний супровід в Новій українській школі

Abstract

У статті розглядається психолого-педагогічний супровід навчання дітей з особливими освітніми потребами як компонент безпечного та корисного освітнього середовища сучасної Нової української школи, що сприяє розвитку здобувачів освіти, що мають особливі освітні потреби, підвищує їх мотивацію до навчання та самонавчання. Велике значення для освітнього процесу має партнерство спеціалістів та родини учнів з особливими потребами. З’ясовано роль психолого-педагогічного супроводу як основи для розвитку співробітництва між усіма учасниками освітнього процесу. Досліджено психолого-педагогічні особливості організації освітнього процесу для здобувачів освіти, що мають особливі освітні потреби. Авторами використані методи дослідження: теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури та якісний аналіз досвіду психолого-педагогічного супроводу навчання здобувачів освіти, що мають особливі освітні потреби. Обґрунтовано роль вчителя та асистента вчителя в організації та здійсненні психолого-педагогічного супроводу. Наведено форми навчання, які пропонується використовувати в освітньому процесі здобувачів освіти з особливими освітніми потребами. Виділено види діяльності, які сприяють формуванню навичок самоосвіти та самореалізації здобувачів освіти із особливими освітніми потребами. Зроблено висновок про те, що психолого-педагогічний супровід спирається на принцип індивідуалізації, супровід спрямований на підтримку здобувачів з особливими потребами освіти у досягненні їх цілей у навчанні, утримання мотивації, допомогу у розпізнаванні своїх можливостей, здібностей та розвитку потенціалу. Психолого-педагогічний супровід сприяє розвитку соціальних та особистісних компетентностей здобувачів освіти, а саме: комунікативних навичок, толерантності та здатності учнів до навчання та самонавчання. Дане дослідження дозволило зробити висновок, що досвід впровадження різних форм психолого-педагогічного супроводу в навчанні здобувачів освіти з особливими потребами надає приклади реалізації принципу індивідуалізації у вітчизняному освітньому процесі, що змінюються та адаптуються під реалії Нової української школи.