Філософські засади регуляції стресу (частина друга міждисциплінарного дослідження)

Abstract

Метою статті є узагальнення результатів отриманих в першій частині міждисциплінарного дослідження феномену стресу, де було представлено формати відчуття-сприйняття-стан кожного з рівнів цілісності (морфологічний, функціональний, організаційний) у майбутніх учасників Базового курсу з управління стресами АБСР (Бондаревич, 2022). Завданням дослідження є виявлення можливостей регуляції стресового навантаження засобами філософії; визначення феномену стресу в контексті цілісності. Методологія дослідження: перехресний аналіз специфіки формату відчуттів морфологічного, функціонального, організаційного рівнів цілісності у майбутніх учасників курсу, а також формату сприйняття та формату станів на кожному з вищезазначених рівнів цілісності. В статті використано метод моделювання процесу розгортання стресу в контексті парадигми цілісності. Наукова новизна дослідження полягає в застосуванні методу перехресного аналізу для з’ясування кореляції між специфікою психічних явищ в форматах відчуття, сприйняття, станів та контурами нестачі морфологічної, функціональної і організаційної цілісності. Висновки. Виявлено, що відмежовування від структури цілісності (фокусування на собі) і самовиокремлення за межі функціональних взаємодій із цілісністю (відмова від опанування різноманітних видів діяльності, обмеження участі в соціальному житті, егоїзм тощо) – це шляхи, що приводять до стресових станів. Запропоновано модель перетікання стресу: формуватись він починає на тлі неуважності до інших масштабів буття (відсутність їх відчуття і сприйняття), розгортається в полі своїх негативних взаємодій. Апогею стрес набуває в ситуації стану неможливості набуття нових якостей. В контексті концепту цілісності визначено сутність таких проявів стресу як загубленість – відсутність досвіду стану в структурі цілісності; одинацтво в світі – відсутність сприйняття взаємодії із цілісністю; біг по колу – жорстко обмежений, нерізноманітний досвід взаємодій; безвихідь – відсутність можливості набуття нових якостей. Визначено філософський інструментарій боротьби із стресом.