Нотаріальна спільнота як провідна право-суб’єктна верства суспільства

Abstract

У статті нотаріус і, відповідно, нотаріальна спільнота обгрунтовуються в якості феномена буття сучасної людини і суспільства в цілому, що означає формування їх суб’єктності. Але водночас і суб’єктності всіх людей, які звертаються до системи нотаріату, будучи при цьому суб’єктами інших видів діяльності. Посвідчуючи певні документи, вони також долучаються до змісту тих законів, згідно яких документи набувають законного правового статусу. Так в суспільстві утверджуються суб’єкт-суб’єктні відносини, а воно набуває правового характеру. Причому, в такій взаємодії провідною стороною є, звичайно, нотаріус, якому держава довірила певний вид діяльності. Також зазначається, що правовий потенціал як самих нотаріусів, так і нотаріальної спільноти загалом, суттєво переважає правовий зміст тих видів діяльності, які визначено Законом «Нотаріат в Україні». То ж його потрібно використовувати, адже суспільна потреба в цьому очевидна. Українська держава впродовж усього нетривалого за історичними мірками існування постійно відчуває тиск як з боку інших держав, які вважають за можливе таке втручання у внутрішні справи незалежної країни, так і недостатній рівень громадянської правосвідомості певної частини суспільства, яка досить невиразно розуміє її сутність і необхідність. Належачи до структур громадянського суспільства, як і державних, нотаріальна спільнота може й повинна відігравати в ньому функцію провідника правових, а не виключно професійних знань. Ми виходимо з того, що правовідносини між людьми повинні формуватись не як примусове виключно державне зобов’язання, а йти від тих норм, які об’єктивно складаються між ними і які вже набули фактичного схвалення. В такому разі їх законодавчо-правове закріплення буде сприйматись як належне, а не таке, яке спонукає до їх невиконання.