Проблеми буття людини та людяності у філософській спадщині Григорія Сковороди

Abstract

Метою статті є виявлення проблем буття людини та людяності як провідних у філософській спадщині Г. Сковороди та обґрунтування актуальності їхнього ціннісно-світоглядного вирішення для сьогодення. Методологія. Продуктивним є застосування методів історико-філософського аналізу, що дало можливість проаналізувати проблему буття людини та людяності у філософському вченні Г.Сковороди; з’ясувати світоглядне значення сковородинського ціннісного вирішення проблеми. Наукова новизна. У статті розгля-нуто реалії технологічної революції на початку ХХІ ст. (відомої під назвами: the 4th Industrial Revolution, Industry4.0 та ін.), що актуалізує сьогодні звернення до напрацювань філософсько-антропологічної парадигми, в межах якої розкрито основоположні проблеми буття людини та людяності як здатності бути Людиною в цьому Бутті. До плеяди філософів-гуманістів належить постать Григорія Сковороди (1722 – 1794), у вченні якого віднаходимо відгук наших тривог та сумнівів. Установлено, що, враховуючи багатовекторні аспекти проблеми, людство прагне здійснити перехід від теоретичного освоєння людяності до її практичного здійснення. Зокрема про це сказано у доповідях Римського клубу, конференцій Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Висновки. Концептуалізація проблеми буття людини та людяності скеровує наші пошуки до філософсько-теоретичних засад гуманізму, зокрема в репрезентації етичного вчення Григорія Сковороди. Встановлено його важливість для прикладних аспектів філософського знання в сьогоденні, утвердження гуманістичних засад та ідеалів, поваги до особистості, толерантності до інакшості Іншого/Чужого, визначення власних дій та діяльності як самопізнання і самореалізації, що відкривають для людини та людства перспективу досягнення стану гармонійної взаємодії і щастя.