Свобода совісті в Україні під час пандемії COVID-19

Abstract

Мета статті – дослідити пандемічні аспекти свободи совісті в Україні. Методологічними засадами дослідження стали методи світоглядного плюралізму та мультикультуралізму, неупередженості і гуманізму, компаративності та незаангажованості, ідеологічного і релігійного різноманіття, толерантності та позаконфесійності, світськості і міжконфесійного діалогу, проблематизації та концептуалізації релігійно-філософського матеріалу, наукової евристики і віртуальних польових досліджень, контекстуальний та інтерпретаційний, інформаційний і технофутурологічний підходи тощо. Наукова новизна – Міжнародне право надає урядам можливість обмежувати діяльність релігійних організацій заради охорони здоров’я; більшість релігійних організацій з розумінням поставились до необхідності дотримуватися карантинних вимог; в Україні поки що досягнуто балансу між державними обмеженнями діяльності релігійних організацій та їх дотримуванням останніми. Висновки. В дослідженні проблем свободи релігії на початку пандемії COVID-19 ми підкреслили її виключність в констеляції практично усіх інших прав та свобод людини та водночас необхідність дотримання усіх цих прав та свобод для її втілення. Держава сприяла переведенню релігійних зборів у цифровому форматі та забезпечувала охорону релігійних громад від порушників карантинного режиму. Висвітлення загального впливу пандемії на стан релігії у світі є значною мірою амбівалентним. Враховуючи даний контекст, доцільно було б концентрувати дослідницькі зусилля на впровадженні або сприянні церковній медіапедагогіці та медіацерковності, богослужбовій медіаосвіті та церковним медіапродуктам, церковній SMART-освіті та е-релігієзнавству – вони все більш актуалізуються в часи пандемії, коли свобода совісті реалізується значним чином дистанційно і віддалено, онлайново та дигітально.