Медіа-антропологічні стратегії: «дивовижні хмари» та «антропотехногенез»

Abstract

Мета статті полягає у висвітленні процесу «антропотехногенезу» та проєкту «дивовижних хмар»; у розкритті потенціалу медіа-антропологічної стратегії та в осмисленні рівня антропологічної рефлексії у цифрову епоху. Методологічні засади. Продуктивним є метод історико-філософського аналізу, що дав змогу розкрити сутність процесу «антропотехногенезу» в концепціях А. Леруа-Гурана та Б. Стіглера, а також проєкту «дивовижних хмар» Д. Пітерса. При роботі з текстами загальнометодологічною основою були надбання історико-критичного й міждисциплінарного підходів, що дало змогу провести науковий аналіз першоджерел й застосувати теоретичні принципи соціогуманітарних дисциплін для комплексного дослідження. До того ж, були застосовані характерні методи підходу «археології медіа», що дозволило побудувати роботу через дослідження взаємодії технологій, мистецтва та науки для перегляду поняття медіа як частини взаємодіючих складних технічних та культурних систем. Наукова новизна полягає в тому, що вперше українською представлений аналіз проєкту «дивовижні хмари» медіаісторика та соціального теоретика Джона Дарема Пітерса. Простежений процес формування концепції «антропотехногенезу» в філософії А. Леруа-Гурана та Б. Стіглера як можливості знаходження нових форм людського при взаємодії з технологічними інструментами. Висновки. Розкрито сутність двох медіа-антропологічних стратегій, що дало змогу оцінити сучасний рівень антропологічної рефлексії. Окреслений дослідницький фокус, в якому розгортається процес «технологізації» людини та «олюднення» технологічних пристроїв. Медіа розглядаються як складові частини середовища, як інфраструктура, яка формує та підтримує людське існування. Пропонується міждисциплінарний підхід, в якому розглядається логіка співіснування людських та нелюдських сутностей, та який дозволяє розширити горизонти класичних дослідницьких підходів і створити нові вектори для філософських роздумів.