Інтеграційні процеси в Європейському Союзі: сучасний стан та перспективи

Abstract

Метою статті є аналіз перебігу інтеграційних процесів в Європейському Союзі та визначення їх найбільш ймовірних тенденції. Методологічними засадами дослідження є використання аналітичного підходу із застосуванням можливостей синергетичної концепції розвитку. Наукова новизна. В сучасному світі важливу роль відіграють наддержавні утворення, найуспішнішим серед яких традиційно вважався Європейський Союз. Однак сьогодні не можна заперечувати наявність дезінтеграційних процесів, які дедалі набирають силу. Як ймовірний оптимальний варіант подолання відцентрових тенденцій розглядається концепція «кластерної реінтеграції», яку ми пропонуємо визначити як відновлення інтеграційних процесів системи за умови її деатомізації. Висновки. Вочевидь, сучасний стан є для ЄС «точкою біфуркації», після подолання якої все знову підпорядковується принципу причинності. Однак діапазон варіантів подолання пікової точки є дуже широким, а ймовірність їхньої реалізації обумовлюється значущістю проблеми, що потребує свого першочергового вирішення. Не єдиною, але однією з таких найнагальніших проблем, безумовно, є надмірна неоднорідність Євросоюзу, яка ускладнює його функціонування як цілісної системи. Оскільки сьогоднішня Європа значною мірою є диференційованою, то доцільною видається не загальноєвропейська інтеграція окремих держав, а створення на першому етапі декількох внутрішньо однорідних об’єднань-кластерів. Основою такої регіональної інтеграції для європейських країн можуть бути найрізноманітніші чинники. Розвиток у Європі регіональної інтеграції у вигляді створення кластерів як внутрішньо упорядкованих і однорідних державних об’єднань, на перший погляд, може свідчити про посилення відцентрових тенденцій. З іншого боку, зменшення кількості суб’єктів означає зниження різновекторності, що неодмінно полегшить узгодженість у їхній подальшій взаємодії і стане першим кроком для подолання внутрішньої диференціації Європейської співдружності.