Архівно-кримінальні справи як джерело вивчення репресій більшовицького режиму проти учасників повстанського руху за відновлення УНР

Abstract

Анонсована дисертація є першим цілеспрямованим джерелознавчим дослідженням репресій більшовицького режиму проти учасників повстанського руху за відновлення УНР. Причому об’єктом вивчення визначено архівно-кримінальні справи (далі – АКС) – найменш відомі й донедавна малодоступні, унікальні і водночас достатньо специфічні джерела органів держбезпеки радянської України. У рамках окреслених завдань лише за матеріалами АКС першої половини 1920-х рр. провадження найменш досліджуваного «Основного» фонду Галузевого державного архіву Служби безпеки України (далі – ГДА 4 СБУ) встановлено достовірну персональну інформацію про понад 1100 учасників національно-визвольного повстанського руху у складі 135 повстанських штабів, комітетів і загонів. Водночас до наукового обігу введено десятки із сотень опрацьованих АКС, за якими відстежено увесь слідчо-каральний процес стосовно їх фігурантів, а в їхніх свідченнях і долучених до справ речових доказах зафіксовано окремі малодосліджені події з історії повстанства. Зібрані відомості повинні стати відправною точкою для окремих історико-правових досліджень з метою підготовки надійного ґрунту для реабілітації справжніх українських патріотів, популяризації їхнього життя і боротьби за відновлення УНР. Аналіз історіографії проблеми та її археографічного опрацювання і стану наукової розробленості джерельної бази за працями радянських, українських зарубіжних і сучасних вітчизняних істориків дає підстави стверджувати: АКС на учасників повстанського руху за відновлення УНР як історичне джерело досі дослідниками використовувалися недостатньо. Радянські історики мали обмежений контрольований доступ до цієї категорії джерел і чіткі ідеологічні настанови щодо їх використання й оприлюднення. Представники української діаспори за часів СРСР доступу до архівів радянських спецслужб не мали взагалі. Сучасні вітчизняні фахівці донедавна також не могли абсолютно вільно вивчати АКС радянських органів держбезпеки, а після отримання дозволу, затвердженого на законодавчому рівні, ще не встигли ним сповна скористатися.