Фольклористичний аспект у світоглядному становленні літературно-критичного дискурсу М. Євшана

Abstract

Наукова студія характеризує діяльність М. Євшана як фольклориста і водночас дослідника фольклору, якого стереотипно прийнято назвати «чистим літературним критиком». Зацікавлення фольклором мало неабияке значення для естетики молодого вченого, оскільки дало поштовх до розширення його світогляду, глибшого розуміння літературно-критичного дискурсу української словесності. Усна народна творчість для М. Євшана, якою він цікавився упродовж всього життя, абсолютно не перешкода його модерним тенденціям, позначених на літературній критиці й на візіях розвитку літератури, а стала органічним доповнення до окреслення літературно-критичної концепції дослідника, яка базувалася на чітких національних традиціях. Завдяки сумлінній праці молодого критика українська фольклористика збагатилася довершеними взірцями зі скарбниці усної народної творчості, зокрема того регіону, де народився вчений. Зокрема, М. Євшан подав до друку Володимирові Гнатюкові гаївку «Жінка на торзі», а також обрядову пісню «Дівоча принада». Критик методологічно доповнює українську фольклористику теоретично розвідкою «Що таке фольклор?», яка виникла під впливом студіювання праці англійського фольклориста Джорджа Лоуренса Гомма. Юний дослідник осмислює феномен фольклору, його еволюцію у соціокультурному аспекті й стверджує, що не зважаючи на значний поступ людства у царині науки і техніки, все ж таки у памʼяті народу збережені прадавні звичаї. Доволі обґрунтовано молодий науковець виокремлює фольклор, який був дещо розмитим поняттям на той час, від етнографії, хоча й веде мову про предмет дослідження фольклору. Отже, М. Євшан теоретизує над дефініцією фольклору, який почав входити в науковий обіг на межі ХІХ – ХХ століття.