Екологічна культура викладача закладу професійної ( професійно-технічної) освіти у галузі автомобільного транспорту : сутність, функції та структура

Abstract

У статті розкриті теоретичні засади формування екологічної культури майбутніх викладачів професійної освіти. Екологічна культура, визначена як узагальнена характеристика особистості, яка, інтегруючи сукупність уявлень про природу, емоційно-чуттєве й ціннісне ставлення до неї, загальнонаукових і професійних знань про екологію, відповідні вміння та навички, утворює нерозривну єдність екологічної свідомості, екологічного мислення, екологічної відповідальності і екологічної поведінки. Сформульовано висновки, які визначають теоретичну основу дослідження: – екологічну культуру треба розглядати з позицій цивілізаційного, культурологічного, аксіологічного, коеволюційного підходів як складову, етап загальнолюдської культури. Аналіз наукових праць і вивчення стану освітньої практики свідчать, що сформованість екологічної культури майбутніх викладачів закладів професійної (професійно-технічної) освіти характеризується рівнем: 1) розвиненості переконань, мотивів, ціннісних орієнтацій, етичних почуттів щодо екологічних проблем та усвідомлення необхідності захисту довкілля; 2) засвоєння загальнонаукових знань з екології та професійних знань з екологічної безпеки автотранспортного комплексу; 3) залученості до практичної діяльність, пов’язаної з реалізацією природоохоронних заходів і екологічних проєктів у галузі автомобільного транспорту.