Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3460
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorГвоздецька, Богданна Григорівна-
dc.contributor.authorВарга, Наталія Іллівна-
dc.date.accessioned2024-08-17T18:22:58Z-
dc.date.available2024-08-17T18:22:58Z-
dc.date.issued2021-
dc.identifier.citationГвоздецька, Богданна Григорівна. Соціальні практики неформальної зайнятості населення: концептуалізація поняття. / Б. Г. Гвоздецька, Н. І. Варга // Грані: науково-теоретичний альманах. - 2021. - Том 24. № 1. - С. 24 30.uk_UA
dc.identifier.urihttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3460-
dc.description.abstractВ статті представлено соціологічну концептуалізацію соціальних практик неформальної зайнятості населення. Відзначено, компенсаційний компонент неформальної зайнятості (зменшення соціальної напруги в умовах безробіття), початкову соціалізацію (перше робоче місце), диференційований характер зайнятості, функцію внутрішньої конкуренції та пошук шляхів виживання в умовах перехідного суспільства. Показано, що жодний підхід не бере до уваги нематеріальний прибуток та соціальні аспекти функціонування неформальної зайнятості. Метою статті є представлення соціологічної концепції соціальних практик неформальної зайнятості населення. Звернуто увагу, що зайнятість не слід розглядати виключно як робоче місце, а здебільшого як місце для взаємності та обміну, яке базується на соціальному капіталі, що має характер усних домовленостей. Досліджено, що неформальні правила можуть бути розширенням, продовженням, доповненням формальних правил, оскільки останні визначають вибір альтернатив без урахування обставин тієї чи тієї разової угоди. Визначено наслідки поширення неформальної зайнятості в якості вимушеної форми адаптації населення в умовах несприятливої соціально-економічної ситуації. Доведено, що сфера зайнятості сьогодні здійснюється за допомогою як формальних, так і неформальних практик діяльності. Кордони між ними є досить розмитими: робітники дрейфують у ринковому просторі. Дослідження неформальної зайнятості стикається з багатьма проблемами: від точності у визначенні феномену і вибору адекватних методик до інтерпретації отриманих результатів. Відзначається, що неформальні практики зайнятості формуються спадково, вона є більш інерційною та стабільною. Саме тому знаходяться на перехресті соціокультурних та інституційних умов, відображаючи певні цінності та норми суспільства. Досліджено, що неформальні практики – це діяльність акторів у рамках сформованих у суспільстві формальних інститутів для створення необхідних умов свого існування і розвитку. Взагалі, неформальну зайнятість через її масовість варто розглядати як альтернативний варіант господарювання, що володіє рядом своїх характеристик і якостей.uk_UA
dc.language.isouauk_UA
dc.subjectринок праціuk_UA
dc.subjectсамозабезпечення-
dc.subjectнеформальна зайнятість-
dc.subjectгнучкість-
dc.subjectсоціальні практики-
dc.titleСоціальні практики неформальної зайнятості населення: концептуалізація поняттяuk_UA
dc.typeСтаттяuk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові видання

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Грані (1).pdf502,69 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.